UkrainianNT(i)
14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 16 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом, 20 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його. 21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся; 22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі 23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили. 25 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него. 28 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі. 29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 30 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм. 31 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?