Ukrainian(i)
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі: 12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив? 13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере, 14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене... 15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості. 16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!... 17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього? 18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш... 19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою? 20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем? 21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...