Hebrews 6

UkrainianNT^{(i) 1} Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, ² науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. ³ І се зробимо, коли Бог дозволить. ⁴ Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, ⁵ і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, ⁶ та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. ⁷ Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословенне від Бога. ⁸ а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне. ⁹ Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. ¹⁰ Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. ¹¹ Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця, ¹² щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм. ¹³ Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, ¹⁴ глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе." ¹⁵ І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. ¹⁶ Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. ¹⁷ У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, ¹⁸ щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, ¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, ²⁰ куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.