1 Thessalonians 2 Cross References - Ukrainian

¹ Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.² Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.³ Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,⁴ але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.⁷ Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.⁸ Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.⁹ Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.¹⁰ Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!¹¹ Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,¹² просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.¹³ Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.¹⁴ Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,¹⁵ що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.¹⁶ Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!¹⁷ А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.¹⁸ Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.¹⁹ Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?²⁰ Бо ви наша слава та радість!

¹⁶ Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

¹³ Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

¹ Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

⁴ І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.

²³ Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними.

¹³ Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

² Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.

¹⁰ Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

⁵⁸ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

¹ А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

² А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

¹¹ Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...

¹⁶ додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

³ Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,⁴ знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання.⁵ Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.⁶ І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,⁷ так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.⁸ Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось.⁹ Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові,¹⁰ і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву.

¹³ Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

⁵ Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний.

¹⁰ як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.

¹ Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас,

¹³ А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

²⁰ Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

³¹ Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

⁴¹ А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

⁹ Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.¹⁰ Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.

³ Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

¹ А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.² Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

¹² звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

²² І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.²³ І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.²⁴ Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

³⁷ А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

² І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,³ виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.⁴ І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.⁵ А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.⁶ А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!⁷ А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...⁸ І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це.⁹ Але, узявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.

¹⁷ Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.

⁸ А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

¹⁹ і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії,²⁰ для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені.

²⁷ Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську,²⁸ і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога!²⁹ Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,³⁰ маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

¹ Я хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикії, і за всіх, хто не бачив мого тілесного обличчя.

⁵ Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.

¹² З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.

³⁶ а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.³⁷ Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

² дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.³ Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

¹⁴ чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.¹⁵ Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,¹⁶ як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.

³ Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим.

¹⁵ А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

³ Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам.

³³ Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...³⁴ Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

¹⁷ Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

² але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

² Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

¹³ Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.

¹⁶ Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?¹⁸ Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?

⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

¹¹ Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

¹ А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!² Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.

⁷ Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення.

¹¹ І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили,

¹⁶ Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.

¹⁶ Нехай призначить Господь, Бог духів і кожного тіла, чоловіка над громадою,

³⁹ то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,

¹⁷ І я знаю, Боже мій, що Ти вивідуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я пожертвував це все, а тепер бачу я з радістю народ Твій, який знаходиться тут, що жертвує себе Тобі.

⁹ Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.

³ Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

²¹ чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,² Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

³ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

¹⁰ Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його.

¹⁹ Великий в пораді й могутній у чинах, що очі Твої відкриті на всі дороги людських синів, щоб кожному дати згідно з його дорогою та згідно з плодом його чинів,

⁴² А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?

¹¹ Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

²⁴ Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,²⁵ і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

¹⁷ Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

²⁷ А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

⁴ І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,⁵ щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

¹ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;² а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

²⁵ Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.

¹⁷ Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.

¹¹ Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

¹⁶ Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

¹⁰ Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.

⁷ але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

⁸ Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,

⁶ Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу,

²² Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога!

¹¹ за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.¹² Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,¹³ мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.

²⁰ О Тимофію, бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так.

¹⁴ Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.

² А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити.

³ і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,

¹³ І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!

²³ а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими.

⁵ Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

² Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!³ Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

¹⁹ Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.

²⁸ Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

²³ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

¹⁰ що говорять провидцям: Не бачте! а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе,

¹¹ І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця до своєї здобичі...

¹³ Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

¹⁰ Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!...

⁵ Так говорить Господь на пророків, що вводять народ Мій у блуд, що зубами своїми гризуть та покликують: Мир! А на того, хто їм не дає що до рота, на нього святую війну оголошують.

¹⁰ Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!

¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

¹³ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!

³³ Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

⁹ Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,

¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

¹⁸ бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.

¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?

²⁰ А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!

¹⁰ Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

³ не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець,

⁸ Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні,

⁷ Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий,

² пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

³ І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!

¹⁴ Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости.¹⁵ Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,

¹⁸ Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.

¹¹ Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея!

¹² вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового,¹³ і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських.

⁴ показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день.

¹¹ І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про численність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князів та слуг царевих.

²⁷ Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

³⁰ Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

⁴¹ Від людей не приймаю Я слави,

⁴⁴ Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?

¹⁸ Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.

⁴³ Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

¹ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

⁴ Чи ми права не маємо їсти та пити?⁵ Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?

¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.¹³ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?¹⁴ Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!¹⁶ Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!¹⁷ Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.¹⁸ Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

⁹ не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

¹³ Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.¹⁴ Бо тіло не є один член, а багато.¹⁵ Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?

¹ А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.² І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

¹⁰ Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,¹¹ такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

¹⁰ Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.

²⁶ Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

¹³ Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.

⁹ Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

⁸ Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте!⁹ Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом?

¹⁷ А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.

⁸ Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,⁹ але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.

¹³ А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.¹⁴ Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру.

¹² Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

¹¹ Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

²³ І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!

¹³ Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом.

¹⁴ На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!¹⁵ Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог.¹⁶ Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!

²⁹ Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.³⁰ Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

¹⁵ Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!¹⁶ І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!¹⁷ Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

¹⁸ і літ із сорок Він їх годував у пустині,

³ І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.

²² Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

¹ А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.

⁴ Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас.

²² А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

²⁴ А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим,²⁵ що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати,

¹⁷ А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

¹⁵ Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!¹⁶ Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою...¹⁷ А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!...

² У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

²³ тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...²⁴ Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

¹¹ Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,¹² цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.

¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,² що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!³ Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

¹ Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.

²⁹ І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.

¹¹ Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!¹² У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!¹³ Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!

¹⁵ Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.

¹⁹ Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!

⁸ Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.

¹⁷ Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.

²⁰ Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.

²⁵ Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,²⁶ бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.

¹ Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!

⁷ Отак ви і навчилися від Епафра, улюбленого співробітника нашого, що за вас він вірний служитель Христа,

²⁸ Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі.

¹² Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.

¹ Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,

¹⁷ Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.

¹⁶ Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!

¹⁵ А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.

¹⁸ А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.

⁴ бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.

¹ Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

¹ Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!

³⁷ удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.

⁷ А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

³ а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

²⁴ Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

³¹ Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

³⁴ Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.³⁵ Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,

¹⁶ щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим.

¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка.

¹² і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

¹⁸ Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

⁵ у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

⁹ Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.

¹³ Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!¹⁴ Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.

¹⁶ що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.

³ Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

² Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

¹⁰ Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.

⁷ Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,⁸ і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,⁹ не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували.

¹¹ за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.

¹⁰ Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.

⁵ А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях.

³ Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.

³ Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам.⁴ А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав.⁵ І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок!

¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?² І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?³ Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?⁴ Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?⁵ Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,⁶ то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!⁷ Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,⁸ то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,¹⁰ то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!¹¹ Бо гидота оце, й це провина підсудна,¹² бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...¹³ Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,¹⁴ то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?¹⁵ Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?¹⁷ Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?¹⁸ Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!¹⁹ Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?²¹ Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,²² хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?²⁵ Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?²⁶ Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,²⁷ то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,²⁸ це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!²⁹ Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?³⁰ Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.³¹ Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?³⁴ Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...³⁵ О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...³⁶ Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.³⁸ Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,³⁹ якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

³ щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!⁴ Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,⁵ коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

²⁰ і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!²¹ Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,²² бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,²³ бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!²⁴ і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

²⁰ Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі... Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!

¹⁸ І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

²⁶ Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

¹⁶ І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

¹² Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

³ Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,⁴ а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,⁵ у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,⁶ у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,⁷ у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,⁸ через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;⁹ як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;¹⁰ як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.

¹¹ Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!

³¹ Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.

⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

⁷ Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,

¹² Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!

¹⁰ Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю,

⁷ У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,⁸ слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.

³ не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.

¹⁶ І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:¹⁷ Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...

¹⁹ І поставиш його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і накажеш йому на їхніх очах.

²⁸ І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим народом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.

¹¹ Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, і буде щастити тобі, і збудуєш ти дім для Господа, Бога свого, як говорив Він про тебе.¹² Тільки нехай дасть тобі Господь розум та розважність, і нехай поставить тебе над Ізраїлем, і ти будеш стерегти Закон Господа, Бога свого.¹³ Тоді буде щастити тобі, якщо будеш додержувати, щоб чинити устави та права, які наказав був Господь Мойсеєві про Ізраїля. Будь сильний та міцний, не бійся й не страхайся!

⁹ А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.

²⁰ І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, Він не покине тебе й не позоставить тебе аж до закінчення всієї праці роботи Господнього дому...

¹¹ Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

¹⁰ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

¹⁵ сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

¹ Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,

¹ Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,

¹ Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,² бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,³ бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.⁴ І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!⁵ Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,⁶ не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!⁷ Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!⁸ Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:⁹ вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!¹⁰ Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,¹¹ дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:¹² коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!

¹ Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,² щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

¹ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,

¹ Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

²⁴ А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

¹ Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:² Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?³ Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!⁴ Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,⁵ щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!⁶ Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:⁷ він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!⁸ Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.⁹ Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

² Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

¹⁴ Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.¹⁵ Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

¹⁷ Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,

⁷ Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

¹ А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!

¹¹ Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!

¹² Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли.

⁷ І це наказуй, щоб були непорочні.

²¹ Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та вибраними Анголами, щоб ти заховав це без лицемірства, нічого не роблячи з упередженням.

² А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!

¹³ Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата,

¹⁷ Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,

¹ Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.² Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.

⁶ Так само благай юнаків, щоб були помірковані.

⁹ Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили,

¹⁵ Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

²² Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.

²⁸ І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

³⁰ А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

⁹ Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

¹⁶ І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,

¹ Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,

² і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.

⁸ Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла,

²⁷ Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську,

¹⁰ щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога,

⁶ Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть,

¹² щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!

²⁴ Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!

¹¹ За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри,¹² щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.

¹³ А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду,¹⁴ до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа.

⁹ що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.

¹⁵ але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні,¹⁶ бо написано: Будьте святі, Я бо святий!

⁹ Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,

⁹ Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.

¹⁰ А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.

⁶ Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!⁷ Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.

⁶ А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.

²⁸ Той пророк, що йому снився сон, нехай розповідає про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє, що соломі до збіжжя? говорить Господь.²⁹ Хіба слово Моє не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розлупує?

¹⁶ Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім'ям, ми не слухаємо тебе.

¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

²⁰ бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.

⁴⁰ Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

¹ І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

¹¹ Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

²¹ А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

²⁸ А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

³ Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.

¹⁷ Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.

¹⁹ А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

⁴¹ Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

¹⁴ Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

³³ Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.

⁴⁴ А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.⁴⁵ Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.⁴⁶ Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

⁴⁸ А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

¹⁴ Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

³⁰ І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?³¹ А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.³² І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.³³ І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.³⁴ І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

¹¹ Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.

¹⁸ А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.¹⁹ І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?²⁰ Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?

³² Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...

⁸ Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.⁹ Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,

¹⁷ Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.¹⁸ А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.

¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.

¹⁸ Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

¹⁴ ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!

⁶ що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді.

² Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах.³ Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

¹² Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.

¹⁸ Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

²³ бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.

²⁵ а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії.

² і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,

¹⁶ Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.¹⁷ Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!¹⁸ І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.¹⁹ І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях,²⁰ бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить.²¹ Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.

² щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.³ І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

⁴ Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша.⁵ А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?

¹ А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

³ А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

¹ А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,

¹³ Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!

³¹ А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.

¹⁹ А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв.

¹ А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.² І мечем він стяв Якова, брата Іванового.³ А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

¹ Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.² І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,³ виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.⁴ І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із гелленів та немало з шляхетних жінок.⁵ А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.⁶ А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!⁷ А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, говорячи, ніби інший є цар Ісус...⁸ І вони зворохобили народ та начальників міста, що слухали це.

¹³ Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Верії, прибули вони, і там баламутили та бунтували народ.

¹⁷ Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.

¹ Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,² що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;

²² Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,

¹ Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

⁶ І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,

⁴ Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.

¹ Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:

⁴ Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.

⁷ Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.⁸ І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.

³³ Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.³⁴ Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

⁸ І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх.

¹² І сказав Амація до Амоса: Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.

¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

³¹ Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!³³ О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?³⁴ І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.³⁵ Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

²⁵ А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

⁴⁸ Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!⁴⁹ Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,⁵⁰ щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,⁵¹ від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!⁵² Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!⁵³ А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,

³³ Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

²⁰ Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

²³ Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

¹⁵ Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!

¹⁰ нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

³⁰ Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

⁵² Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

³ А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

¹⁸ і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...¹⁹ А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.²⁰ А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...²¹ Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

⁵ Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

¹⁶ А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.

²² Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!

^{30 31}

⁶ І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї.⁷ Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.⁸ І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору.

¹ Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки.

⁵ Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!

⁷ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?⁸ Отож, учиніть гідний плід покаяння!⁹ І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!¹⁰ Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

¹² У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

⁴⁵ Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!

⁴¹ Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.⁴² Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.⁴⁴ І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

⁶ Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.

¹⁴ І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!

²¹ Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.²² І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

¹⁶ Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.

⁵⁰ щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,⁵¹ від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!

⁴² і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

²⁰ А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.²¹ Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!²² Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.²³ Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!²⁴ І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...

¹² І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

² І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрізання,³ кажучи: Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними?

¹⁷ Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?¹⁸ І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!

⁴⁵ Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

⁵⁰ Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

² Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

⁵ Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

¹⁹ А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

⁵ А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіговисько та й бунтували те місто, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.⁶ А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили, і сюди ось вони поприходили!

¹² А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,¹³ кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

⁹ А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

²⁷ А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,²⁸ кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!²⁹ Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.³⁰ І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...³¹ Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

²¹ Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!²² І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

¹³ Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.¹⁴ Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?¹⁵ І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.

¹¹ Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається!

¹³ Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.

¹⁰ і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву.

¹⁰ і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися.

⁴ що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.

⁸ Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

²⁷ а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.²⁸ Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,²⁹ скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!³⁰ Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

¹ А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:² ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!³ Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!⁴ Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!⁵ Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення.⁶ Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!

¹¹ Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!

³⁰ А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?

²⁸ І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

¹¹ І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє.

³⁹ І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.

²⁶ І сказав Єлисей до нього: Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі? Чи час брати срібло та брати одежі, і оливки, і виноградника, і худобу дрібну та худобу велику, і рабів, і невільниць?

¹ Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.

¹⁵ І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

¹⁰ А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.

¹³ Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.

²³ А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас,

³ Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,

²² А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.²³ Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.²⁴ А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.²⁵ І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі,²⁶ щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.

⁵ Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа.

⁶ А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,

¹⁰ Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.¹¹ Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас!

¹⁴ Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:

¹ І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.² І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?

¹⁰ Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

²² Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.

²¹ Привітання моєю рукою Павловою.

¹² А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.¹³ Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.¹⁴ І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!

¹⁸ Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.

¹⁷ Привіт вам моєю рукою Павловою, це править за знака в усякім листі. Так пишу я.

⁹ але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.

¹⁰ Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!

⁹ І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.¹⁰ І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!¹¹ І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!¹² Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!

⁹ вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

⁴ Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.

¹³ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

⁶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

³ І ти станеш короною слави в Господній руці й діядемою царства в долоні Бога свого!

²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

¹⁶ щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим.¹⁷ Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,¹⁸ бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином,¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка.

⁵ Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

²³ кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.

¹⁴ як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

²⁰ Бо ви наша слава та радість!

¹³ Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!

¹⁵ Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.

²³ А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!

⁷ а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,

¹⁴ щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа,¹⁵ що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,

¹³ і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,

⁴ А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.

²⁸ А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу.

²⁴ А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості,

⁷ Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!

¹⁰ тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть:¹¹ Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

¹² Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.

⁷ Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.