1 Corinthians 9 Cross References - Ukrainian

¹ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.³ Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.⁴ Чи ми права не маємо їсти та пити?⁵ Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?⁸ Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?⁹ Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?¹⁰ Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.¹¹ Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.¹³ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?¹⁴ Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!¹⁶ Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!¹⁷ Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.¹⁸ Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.¹⁹ Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.²⁰ Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.²¹ Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.²² Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.²³ А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.²⁴ Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!²⁵ І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.²⁶ Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.²⁷ Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

³ А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,

⁵ А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!

¹⁵ І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.

¹⁷ І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!

² Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

⁴ А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

¹⁴ Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

¹⁷ Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!¹⁸ І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

⁸ А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.⁹ Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,¹⁰ бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.¹¹ І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

⁶ І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!⁷ І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?⁸ А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...

¹⁴ І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.¹⁵ Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!¹⁶ А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!¹⁷ І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,¹⁸ і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...¹⁹ А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.²⁰ А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...²¹ Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

¹¹ А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

¹⁶ Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.¹⁷ Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,¹⁸ відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,

⁵ що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,

¹³ Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

¹ Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,

⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,

¹⁴ Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.¹⁵ Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.³ Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.

¹⁹ Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

⁸ А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.⁹ Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.

¹ А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

⁵ Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.

¹¹ Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.¹² А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.

¹ Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

¹⁵ Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав¹⁶ виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю,¹⁷ і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.

⁷ але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,⁸ бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

¹ Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!

⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.⁷ на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді.

¹¹ що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.

¹ Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,² в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,³ і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,

²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

¹ Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?² Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!³ Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

¹² А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.

¹ Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!

¹⁶ Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

³⁷ Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!

⁷ Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.⁸ Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

¹⁶ Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?¹⁸ Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?¹⁹ Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

³ через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.

⁵ Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.

¹⁰ Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.

⁷ Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті.

¹⁷ а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх.

¹⁶ При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить!

¹⁰ ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.

⁷ Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?⁸ Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?⁹ Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?¹⁰ Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.¹¹ Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.¹³ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?¹⁴ Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

⁶ А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

⁹ Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

⁸ і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,⁹ не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували.

¹⁷ А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.¹⁸ Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди.

⁹ Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...¹⁰ Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

¹² Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

¹ Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!² Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

¹⁴ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

⁴⁶ Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.⁴⁷ І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.⁴⁸ А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!⁵⁰ Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

⁵⁵ Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

³⁰ А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому.

³ Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

¹⁵ Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,

⁴² І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.

¹² Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.

¹⁴ Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

¹ Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,

¹² А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.

⁷ Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.

¹⁵ А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

³⁹ Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.

¹⁹ А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

² А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,

³ хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.

² старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю.

⁶ коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.

⁴ Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.

³⁶ Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

²² І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви, і до Антіохії послали Варнаву.

¹ А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.² Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

⁵⁰ Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

¹² І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

³⁶ А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.³⁷ А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

³ а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

³⁴ Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.³⁵ Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

¹¹ Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,¹² і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

⁷ Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,

⁶ І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним.

¹⁸ Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

²⁷ і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

¹² Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!

²² то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі.

² Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть Мій народ: Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними. Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь!³ А Я позбираю останок отари Своєї зо всіх тих країв, куди Я їх повиганяв був, і їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться.

¹⁵ Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!¹⁶ І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!¹⁷ Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

²⁸ Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,⁷ тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!

⁴ зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,⁵ і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

¹⁸ Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну,

¹² Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома.

³ А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!⁴ Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає.

⁷ Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.

² пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

²⁰ До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!

³¹ Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

¹⁹ Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.

⁴⁰ Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

³⁴ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.

¹³ Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

⁸ Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

²⁸ І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?²⁹ І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!³⁰ І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!³¹ І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.³² І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.³³ І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.³⁴ І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.³⁵ І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.

¹⁴ а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти.

¹ Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові.² А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то забереш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, і повернеш його йому.³ І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, не зможеш ховати її.⁴ Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, конче підіймеш їх разом із ним.

⁴ Не зав'яжеш рота волові, коли він молотить.

²⁷ Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

¹⁵ Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно,¹⁶ Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!

⁸ Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,⁹ худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!

¹¹ А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?

²⁶ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?²⁷ Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?²⁸ І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.²⁹ А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.³⁰ І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

²⁴ Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!²⁵ Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?²⁶ Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?²⁷ Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!²⁸ І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

¹⁸ Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди.

²² І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

⁷ Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?⁸ Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

³⁵ Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!³⁶ А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.³⁷ Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.³⁸ Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

²³ Та не написано за нього одного, що залічено йому,²⁴ а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

⁴ А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.

⁹ Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.

¹⁵ Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

⁶ Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.

¹³ І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся і будеш чистий!

⁸ Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами!⁹ Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!

²⁷ Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.

¹⁵ Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

⁵⁶ І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого.

⁸ І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!

⁵² Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!

³¹ Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.³² А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.³³ Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...³⁴ Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

²² Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.

⁷ Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?

² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

¹⁸ Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

³ Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,

⁷ Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?⁸ Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.⁹ Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.¹⁰ Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.

¹² А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.

²⁰ Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.

¹³ Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!¹⁴ Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.

⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.⁷ Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.⁸ Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.⁹ Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

¹⁶ А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:¹⁸ Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона!

²⁶

⁶ Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.⁷ Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.⁸ А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

⁹ А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому.¹⁰ І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому.

⁸ І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.⁹ Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів!¹⁰ На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе.¹¹ А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.¹² Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі.¹³ Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.¹⁴ Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.¹⁵ Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш.¹⁶ А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.¹⁷ Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров'ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа.¹⁸ А їхнє м'ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе.¹⁹ Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.²⁰ І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!

⁹ Тому не було Левієві частки та спадку з братами. Господь Він спадщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому.

¹ Священикам-Левитам, усьому Левієвому племені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, огняні жертви Господа та частки Його будуть їм.² А спадку не буде йому серед братів його: Господь Він спадок його, як Він говорив був йому.³ А оце буде належати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок.⁴ Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому.⁵ Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім'я, він та сини його по всі дні.

²⁸ Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.

¹⁸ Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?

⁴ Чи ми права не маємо їсти та пити?

⁶ Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...

³ А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

²⁴ Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

³⁴ Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

¹² і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.

⁹ Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.¹⁰ Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.¹¹ Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!¹² А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.

¹³ Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!¹⁴ Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.¹⁵ Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.¹⁶ Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?¹⁸ Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?

²⁰ через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.²¹ Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.²² А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.²³ Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.

⁸ і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,

⁵ Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

¹⁷ А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

⁷ Намовляв мене, Господи, і був я намовлений, Ти взяв міцно мене й переміг! Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене...

⁹ І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу!

⁸ Лев зареве, хто того не злякається? Господь Бог заговорить, хто пророкувати не буде?

¹⁵ І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві!

⁶² Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

²⁰ Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

⁶ А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!

¹⁶ Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.¹⁷ Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,¹⁸ відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.¹⁹ Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,²⁰ але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

¹⁴ А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.

² Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.

¹⁷ Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,

¹⁷ Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!

¹³ А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.¹⁴ І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

⁹ А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.

⁵ на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа?

⁹ І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця, а також цар Давид радів великою радістю.

¹⁴ І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі.

² І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі.

⁸ І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

¹⁴ І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!

³ І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

¹ І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.² І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.³ А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!

¹⁰ Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!

⁴¹ Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.

²⁵ Оце Я наперед вам сказав.

⁴² А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?

⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!

¹⁴ І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;

¹ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

¹⁶ Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

¹² Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.

⁷ але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

² якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана.³ Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище,⁴ з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової.⁵ А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам,⁶ що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію,⁷ якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його.⁸ Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,

¹⁶ а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії;¹⁷ а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх.

²⁵ якій я став служителем за Божим зарядженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже,

⁴ але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

¹¹ за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.¹² Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,¹³ мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.¹⁴ та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.

² пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,³ не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.⁴ А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.

¹⁵ Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.

³¹ а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.

⁹ Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!

⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

³³ як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

⁷ Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?⁸ Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.⁹ Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.

³⁰ Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

¹⁵ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

²⁶ Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.²⁷ А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.²⁸ Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

¹⁴ А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.¹⁵ Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

¹⁴ може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

² Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.

¹⁶ Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

¹ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?

²⁰ Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.²¹ Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.²² Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

¹³ Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!

¹⁶ Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

¹⁰ Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.

¹⁹ Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,²⁰ хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!

¹ Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин,

³ Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

² І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писання,³ виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що Христос Той Ісус, про Якого я вам проповідую.

¹⁸ А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.

²⁰ Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!²¹ Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.²² Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.²³ Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.²⁴ Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.²⁵ А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.²⁶ Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.

¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

¹⁴ Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.¹⁵ Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!

⁵ щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

²¹ Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?

¹⁸ Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.

³² Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.

¹⁷ Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.¹⁸ Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.¹⁹ Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.²⁰ Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

²⁸ Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

⁴ Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

²⁵ А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.

¹² Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.

¹⁴ Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,

²² Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,

²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

⁴ щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

⁸ Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.⁹ Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!¹⁰ Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.

¹⁹ Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.²⁰ Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.²¹ Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.²² Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.

³ Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.⁴ А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

¹² Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.¹³ А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.¹⁴ А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

² Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру?

¹³ Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!¹⁴ Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!

²² А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

¹ Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!² Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,³ щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!

¹ А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!² Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.

² Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.³ Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра,⁴ щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей,⁵ щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.⁶ Так само благай юнаків, щоб були помірковані.⁷ У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,⁸ слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.⁹ Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили,¹⁰ не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.¹¹ Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей,¹² і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,

¹⁰ Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!

¹ Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.

¹³ Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

²⁹ Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?

¹ Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

³⁵ Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

²⁵ І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.²⁶ Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.²⁷ Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

⁴ Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!⁵ то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

¹ Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,

¹ Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись:

³ що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.

⁵ та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,

¹¹ Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!

⁵ Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кіньми? Ти в спокійному краї безпечний, та що будеш робити в повідді Йордану?

¹⁰ А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, ще в наметах тебе посаджу, немов за днів свята.

²⁶ Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.

² А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

⁷ Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?

¹⁶ додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.

¹⁴ я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

¹⁸ Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом,

⁷ Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.⁸ Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.

¹ Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

¹² Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

¹¹ Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав.

⁵⁴ А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

¹² Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.¹³ Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.¹⁴ Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,¹⁵ і взувши ноги в готовість Євангелії миру.¹⁶ А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.¹⁷ Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.¹⁸ Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,

⁵ А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.

⁸ але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,

² Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.

⁴ Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

²⁸ Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

⁴ на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас,

⁴ А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.

⁶ а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,

¹⁰ Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!

⁴ А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті.

¹⁰ тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть:

¹² Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.

²⁴ Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

⁹ Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!

¹ Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

⁸ ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

¹² Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.

²¹ Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.

²⁹ У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.

¹² З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.

¹ Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.

¹⁰ Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.

¹⁶ А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

³⁰ Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

²¹ Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.²² Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?²³ І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

²⁵ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

⁴⁵ А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,⁴⁶ то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!⁴⁷ А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.

²⁶ Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...²⁷ А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

²⁵ щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.

¹⁸ А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.¹⁹ Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.

¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

¹² Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.¹³ Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

²⁵ І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.

¹ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!² І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!³ І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

⁴ а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,⁵ у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

²⁷ у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.

⁵ Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.⁶ Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.

⁵ Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,

²² Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця.

¹¹ Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.

¹⁵ Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,