UkrainianNT(i)
24 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. 25 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; 26 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. 27 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. 28 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська! 29 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових. 30 Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики. 31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру. 32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились. 33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом. 34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!