Matthew 27 Cross References - UkrainianNT

¹ Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.⁷ Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.⁸ Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,¹⁰ і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.¹¹ Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.¹² А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.¹³ Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?¹⁴ І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.¹⁵ На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.¹⁶ Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.¹⁷ Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його.¹⁹ Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.²⁰ Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.²¹ Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.²² Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.²⁵ І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.²⁶ Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.²⁷ Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.²⁸ І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;²⁹ і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!³⁰ І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.³¹ І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.³² Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,³³ І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,³⁴ дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.³⁵ Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.³⁶ І, посідавши, стерегли Його там;³⁷ і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.³⁸ Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.³⁹ Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,⁴⁰ і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.⁴¹ Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:⁴² Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;⁴³ Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.⁴⁴ Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.⁴⁵ Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.⁴⁶ Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?⁴⁷ Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.⁴⁸ І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.⁴⁹ Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.⁵⁰ Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.⁵¹ І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;⁵² і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.⁵⁵ Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.⁵⁶ Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.⁵⁷ Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.⁵⁸ Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.⁵⁹ І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,⁶⁰ положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.⁶¹ Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.⁶² Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,⁶³ кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.⁶⁴ Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.⁶⁵ Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.⁶⁶ Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

¹³ Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

³ Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,⁴ і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

¹ І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

⁶⁶ А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:

¹ І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

²⁸ Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.

²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

²¹ Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

¹⁹ і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

¹ У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,

¹ Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

³² Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

²⁰ І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.

¹² Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,

²⁴ Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.

¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

² і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим

⁶ Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці.

³³ Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.

²⁵ Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?

²⁹ Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.

²⁷ Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

²⁰ Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.

¹³ Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє:

⁹ в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати.

³ Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.

¹⁴ Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,¹⁵ каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.¹⁶ І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

⁴⁷ Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.⁴⁸ Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.⁴⁹ І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.⁵⁰ Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

¹⁰ А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.¹¹ Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

⁴³ І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.⁴⁴ Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.⁴⁵ І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.⁴⁶ Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

² І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.³ Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.⁴ І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.⁵ І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.⁶ І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

⁴⁷ Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.⁴⁸ Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

² І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,

²⁷ А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

³ Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.

¹⁰ Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить.

¹⁹ Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.

²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.²⁵ І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.

⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

²⁵ Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.²⁶ Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁴⁷ Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

⁷ Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо$$

⁷ себе Сином Божим зробив.

²⁸ і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

¹⁵ Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.¹⁶ Та й повиганяв їх із судища.¹⁷ Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже.

¹⁹ Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

² в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,

¹⁶ Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними.

²⁶ Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

¹⁹ но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

¹² не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.

¹⁰ І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї.

⁹ то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

²¹ І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

¹⁸ Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.¹⁹ І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

²⁴ Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

⁷ Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.⁸ Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.⁹ Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

¹⁵ Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня,

¹⁹ І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

²² Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:

¹⁵ каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

² говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому.

¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

²⁵ Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

⁶⁴ Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

⁶² Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.³ І винуватили Його архиєреї багато.⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;⁵ Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.³ Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

²⁹ Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?³⁰ Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі.³¹ Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.³² Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.³³ Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?³⁴ Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?³⁵ Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?³⁶ Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. ³⁷ Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.³⁸ Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.

⁶³ Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

¹⁴ І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.¹⁰ Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?¹¹ Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.

³² Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.

²³ котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

⁶² І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?

³⁵ Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?

²⁴ звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.

⁹ Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.

⁵ Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його,¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

¹⁶ То, покаравши, підпущу Його.

³⁸ Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.³⁹ Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.⁴⁰ Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.

¹⁶ Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.

⁹ Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

⁴⁰ Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.

¹⁴ Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,

³² Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

¹⁶ а Яков породив ЙосиФа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

²¹ Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.²² Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.

⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

¹⁷ Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

⁹ А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

⁴⁵ Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

⁵ Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"

²⁰ Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

¹² І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.¹³ Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

¹⁹ Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

²² Та, почувши, що Архелай царюв в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.

²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

¹³ Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата.

²² котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;

¹ Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.

¹¹ Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

¹⁸ Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,¹⁹ котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.¹⁶ Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.

¹⁴ Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,¹⁵ а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

¹⁸ се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.¹⁹ Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

²³ Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.²⁴ Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.²⁵ Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;²⁶ та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.²⁷ І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.²⁸ Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!²⁹ І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.

¹⁷ Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

⁵⁵ Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його,¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

²⁰ Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.²¹ Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!²² Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.²³ Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

¹⁴ Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!¹⁵ Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

³⁸ Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся;

³⁸ Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

⁵⁷ Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,

⁵ Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.⁶ Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;⁷ Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.

²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.²⁹ (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)³⁰ І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.

²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.²³ Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,

¹⁰ І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.

¹² Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла.¹³ Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.¹⁴ Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.¹⁵ Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.

⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

⁴ Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу.

²¹ Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

¹⁸ тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші. Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

⁴⁴ І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того.

³⁰ і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.³¹ Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.³² І ви доповнюйте міру батьків ваших.³³ Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного?³⁴ Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:³⁵ щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.³⁶ Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!

²⁸ кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

⁵² Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.

¹⁵ що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).

²⁸ Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:²⁹ Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?³⁰ Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

³⁴ і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

¹⁵ Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

²⁴ Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.²⁵ Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

¹ Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.

²⁴ котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".

¹⁶ Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.¹⁷ І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,¹⁸ та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.²⁰ І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.

³³ Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?

⁸ Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,⁹ і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

¹ Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,

³⁵ слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.

¹ Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.

¹⁷ І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,

¹¹ Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

² А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,³ і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.⁴ Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу.⁵ Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!

⁴⁹ І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.

³⁷ і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

¹⁸ та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

² А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,³ і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.

² дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.³ Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

⁶⁷ Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,

¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

²⁷ Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

⁵⁸ і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,

¹² Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

²⁴ Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

²¹ І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.

²⁶ І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

¹⁷ І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.

¹⁰ і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

⁹ Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.

²⁰ Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

¹ Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

¹¹ Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.¹² Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

²² І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.²³ І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.²⁴ І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.²⁵ Була ж година третя, і розняли Його.²⁶ І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.²⁷ І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.²⁸ І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.²⁹ І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,³⁰ спаси себе й зійди з хреста.³¹ Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.³² Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

²⁷ Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.²⁸ І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.²⁹ Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.³⁰ Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.³¹ Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?³² Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.³³ І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.³⁴ Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

⁴⁴ Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

¹⁷ І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.¹⁸ Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

²³ Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.²⁴ Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили.

⁴⁸ І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

²³ І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

²⁸ Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.²⁹ Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.³⁰ Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

³⁴ Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.

²⁵ Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.

²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.

¹⁰ то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

³⁹ Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.

⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

²⁶ І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

¹⁹ Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.²⁰ Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.²¹ Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.²² Відказав Пилат: Що написав, написав.

⁴⁴ Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

²⁷ І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

³⁷ Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

³² Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.³³ І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!⁴⁰ Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.⁴³ ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

¹⁸ Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.

³¹ Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.³² Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним.³³ До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;³⁴ а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.³⁵ І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

²⁹ І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,³⁰ спаси себе й зійди з хреста.

³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,³⁷ і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.³⁸ Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.³⁹ Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

²² котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;²³ котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;²⁴ котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".

³ І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

⁶ І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.

⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

⁶¹ говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.

⁶³ Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?⁶⁴ Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

⁴² Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

²⁹ щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:³⁰ Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

³¹ Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

¹⁹ Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її.²⁰ Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?²¹ Він же глаголав про церкву тіла свого.²² Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

³² Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

⁵² Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

³⁵ І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁸ говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

⁴⁹ Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

²⁴ Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.

¹³ побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

¹⁴ і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

⁴⁰ і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.¹⁷ Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

¹⁷ Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.¹⁸ За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.¹⁹ Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.²⁰ Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.²¹ Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.²² Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,²³ щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

³⁰ Я і Отець одно.

³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?

³⁸ Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

³² Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

²⁵ Була ж година третя, і розняли Його.

³³ Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

⁴⁴ Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.⁴⁵ І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

¹² І четвертий ангел затрубив, і поражена стала третя часть сонця, і третя часть місяця і третя часть звізд, щоб третя часть їх затьмилась, і день щоб третю часть не сьвітив, так само й ніч.

² і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя.

⁴⁶ І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

⁷ Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

³⁵ І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.³⁶ Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.

³⁴ дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.

³⁶ Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

²⁸ як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

³⁷ Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

³⁰ Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

¹⁴ Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

¹⁴ то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

² І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм.

³⁸ І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

⁴⁵ І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

¹³ Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.¹⁴ Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;¹⁵ вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,¹⁶ і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;¹⁷ і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,¹⁸ тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

³ За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих;

¹⁹ Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,²⁰ дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,²¹ і Єрея великого над домом Божим,²² приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

²⁵ Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,²⁶ котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."²⁷ Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

¹³ І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному.

¹⁹ І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град.

²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

⁶⁰ Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

³⁰ Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі.

²⁰ Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

⁵¹ Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.

¹⁴ Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.

¹⁰ що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили.

⁵ Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі,

² А двір, що навперід храма, викинь геть, і не мір його, бо він даний поганам; і топтати муть город сьвятий, місяців сорок і два.

² А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму.

¹⁹ Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзі сїй.

⁵ А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,

³⁶ І, посідавши, стерегли Його там;

⁴³ Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.

⁷⁰ І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

⁴⁷ Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.⁴⁸ І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.⁴⁹ Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

³⁷ Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

²⁹ Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,³⁰ а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?

³² Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.

¹⁷ Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.

²³ І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи;

⁴³ Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

⁴ обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

² і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,³ і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.

²⁷ Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.²⁸ І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.²⁶ Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.²⁷ Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

²⁰ Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.²¹ Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

⁶¹ Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

¹ Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб.

⁴⁰ Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,⁴¹ що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

⁴⁷ Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

⁹ Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.

¹⁰ Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.

⁴² А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,⁴³ прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.⁴⁵ А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,⁴⁶ і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.⁴⁷ Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

⁵⁰ І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,⁵¹ (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;⁵² сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.⁵³ І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.⁵⁴ І був день пятниця, а субота сьвітала.⁵⁵ Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.⁵⁶ І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.

³⁸ Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.³⁹ Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню.⁴⁰ Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.⁴¹ Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено.⁴² Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.

⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.⁴⁵ А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,⁴⁶ і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

⁵² сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.⁵³ І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

⁶⁶ Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

³ І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?⁴ І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.

² Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

⁵⁶ Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

¹⁷ У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

¹ Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

⁴² А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

¹⁴ Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!

³¹ Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.

⁴² Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.

²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми.

³¹ І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.

²² глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

² І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

⁶ Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,⁷ глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

¹⁹ Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її.

¹² І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.

⁴⁷ Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?

⁸ славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;

⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

¹³ говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.

¹¹ Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.¹² І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам,¹³ говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.¹⁴ І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо.¹⁵ Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня,

⁶⁰ положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.

¹¹ Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.

¹⁹ Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.