Matthew 21:41 Cross References - UkrainianNT

⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

¹² У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,¹² а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.

⁴³ Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

⁶ а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.⁷ Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

³⁵ щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.³⁶ Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!³⁸ Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

²¹ буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.²² І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї.

²⁸ Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.²⁹ І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

²³ І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.²⁴ Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

³² Спогадайте Лотову жінку.³³ Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.³⁴ Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.³⁵ Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.³⁶ Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.³⁷ І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.

⁴¹ І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,⁴² глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.⁴³ Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.⁴⁴ І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

²² Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.²³ Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.²⁴ І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

⁴⁶ Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.⁴⁷ Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.⁴⁸ Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

⁶ Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду.

⁸ І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.

²⁸ Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасенне Боже вони чути муть.

¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,² що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.³ Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;⁴ вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;⁵ їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.⁶ Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,⁷ анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.⁸ Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне.⁹ Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.¹⁰ Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;¹¹ ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).

⁹ а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.¹⁰ І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.¹¹ І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.¹⁴ Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати.¹⁵ Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога,¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.¹⁷ Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.¹⁸ Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,

¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).

³ то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

²⁵ Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,