1 Corinthians 13 Cross References - UkrainianNT

¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).⁴ Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,⁵ не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;⁶ не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;⁷ все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.⁸ Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.⁹ Бо від части знаємо і від части пророкуємо.¹⁰ Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.¹¹ Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.¹² Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.¹³ Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

⁴⁵ Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.

¹⁵ Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

¹ Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує.

⁸ Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;

¹⁶ І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?

²⁹ Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили?³⁰ хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?

² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

⁸ Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

⁶ Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?⁷ Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.⁸ Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?

⁴ що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.

⁶ Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна.

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,

⁵ Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,

⁸ Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покривав множество гріхів.

¹⁸ Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,

²² Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?²³ І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

²⁰ Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

¹⁹ І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

²¹ Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

²² І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.²³ Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.

⁵ І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.⁶ Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

²⁵ Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

²⁵ Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,

¹ Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.

¹⁹ Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.

⁴ Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один.

⁸ Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;⁹ иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;¹⁰ иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).

²⁸ І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

¹ Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.² Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує

² його; а духом він говорить тайне.

⁶ Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?⁷ Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.⁸ Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?⁹ Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

³⁹ Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

²² Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!

¹¹ Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.

¹⁶ Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.

³ Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.

⁴ з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),

¹⁹ і за мене, щоб мені дано слово на відкривавше уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;

²⁶ тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його,

¹⁶ І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, справдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.

⁸ хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.

²⁰ Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить. Бога, котрого не бачить, як може любити?²¹ І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого

¹ Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.² Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.³ Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:⁴ щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

⁵ Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

²² Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

²⁸ Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

⁸ Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.

³ І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:⁴ всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.

⁶³ Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

³⁷ Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.

¹³ Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

¹³ Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.

²⁶ Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

¹⁵ Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.¹⁶ Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,¹⁷ а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.¹⁸ Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.

²⁰ по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю.²¹ Бо життє менї Христос, а смерть надбанне.

³ Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

⁸ Тілесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього і будучого

⁹ У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

¹⁴ Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?¹⁵ Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,¹⁶ а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь 1 годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь? ¹⁷ Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі.

¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його.

³⁵ Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.³⁶ Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден.

⁹ А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

²⁹ сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

¹³ Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї.

³ Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?

⁶ Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.

¹⁸ Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.

² І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?

⁶ в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,

²⁰ Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу,

²¹ зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,

² з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови,

³² Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.

¹⁵ Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.

¹ Коли ж оце (є) утїшеннв в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,² то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.³ Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.⁴ Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

¹¹ кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпінне з радощами,

¹⁸ Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тіла свого,

¹² Одягніть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя,$$

¹² смирність, тихість і довготерпіннє,

¹⁴ Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утішайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усім.

⁴ той розгордив ся, нічого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки,

²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди,

¹⁰ Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

² проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіинвм і наукою.

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

¹⁴ Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.¹⁵ Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.¹⁶ Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.¹⁷ А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

⁵ Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"

¹ Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,

⁸ Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;

⁷ а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

¹⁶ У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.¹⁷ Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?¹⁸ Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою.

¹¹ Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.

²² Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний.

⁴ І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

⁵ І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

³⁹ Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

¹² Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.¹³ Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.¹⁴ Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.¹⁵ Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

¹ Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.² Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

³⁶ Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.

²⁴ Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.

³³ яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.

¹³ Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?¹⁴ Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому?¹⁵ Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.¹⁶ Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

¹⁸ Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

²¹ Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся.²² Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.

²⁵ щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.

³³ Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих.³⁴ Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.³⁵ Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.³⁶ Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?³⁷ Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.³⁸ Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.³⁹ Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.⁴⁰ Усе нехай поважно та до ладу робить ся.

¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

¹³ Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

¹ Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним.² Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів.

²¹ Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.

⁸ На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.

⁷ Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,

¹⁰ Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасенне, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

¹⁹ Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

¹⁶ У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.¹⁷ Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?

⁴¹ І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,⁴² глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

⁵ І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.

³² Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

⁹ Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.

⁹ Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаянне, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.¹⁰ Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить.¹¹ Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщенне)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї.¹² А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.¹³ Того ж то втішились ми втїшеннем вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас.¹⁴ Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.¹⁵ Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.¹⁶ Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам.

⁴ (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)

¹⁸ Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.

¹⁷ Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.¹⁸ Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.

¹⁸ (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,

⁶ Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,⁷ тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою:⁸ бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі.⁹ Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,¹⁰ ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?

¹² щоб прийняли суд усї, хто не вірував правді, а кохавсь у неправді.

⁴ Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.

³ Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.⁴ Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.

²² І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

³⁷ І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,³⁸ і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.³⁹ Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

⁴⁴ І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.⁴⁵ Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.⁴⁶ Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.

⁴ побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.⁵ як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.⁶ І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.⁷ І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.⁸ Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.⁹ Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:¹⁰ прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

¹ Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

¹² коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.

¹⁸ За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.¹⁹ Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:²⁰ Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;²¹ беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;²² недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

⁴ Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

⁸ Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.¹⁰ (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.¹¹ Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

² Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів.

⁴ так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всіх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте,

³ Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.⁴ Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.⁵ Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.⁶ Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.⁷ Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.⁸ Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,⁹ в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати.¹⁰ Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасенне, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

²⁴ Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тпхим до всїх, навчаючим, незлобним,

¹¹ гонеиню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.

⁵ Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

¹³ Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

¹² Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

²⁴ котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".

³² я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

⁴ І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

⁶ І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

¹⁰ иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).

²⁸ І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

¹⁰ Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

¹³ Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

¹³ А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.

²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

³⁴ Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?

⁹ Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

² Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати.

¹² Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.

⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

¹⁸ могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,¹⁹ і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.

² щоб утішились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познанве тайни Бога і Отця і Христа,³ в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані.

¹⁰ Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували,¹¹ дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;¹² котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нині звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.

² Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.

⁷ (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)⁸ Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.

²² А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець.²³ І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець.

⁴ І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх.⁵ І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки.

¹ І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.² Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.

²⁰ Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.

¹ Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,

⁸ Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

¹⁰ Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

³ Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

⁹ Бо від части знаємо і від части пророкуємо.¹⁰ Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

¹⁸ Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

⁷ (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)

¹² Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.

²³ Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

⁴ І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх.

²⁹ Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;³⁰ і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.³¹ А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

¹³ Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.¹⁴ Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.¹⁵ Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

²⁷ Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

⁴ терпінне ж досьвід, досьвід же надію,⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

²⁴ Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?²⁵ Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.

¹⁴ Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.

¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).⁴ Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,⁵ не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;⁶ не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;⁷ все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.⁸ Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

¹ Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.

¹⁴ Все вам нехай в любові дїєть ся.

¹⁰ Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

¹⁵ і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.

¹³ Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.¹⁴ Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.¹⁵ Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.¹⁶ Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.¹⁷ Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.¹⁸ Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.¹⁹ Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,²⁰ ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,

⁹ І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й бїльш достаткувала у розумі і у всякому чутті,

⁵ задля надії, що зложена для вас на небесах, про яку ви чували перше в слові правди благовіствування,

²⁷ котрим Бог зводив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре всть Христос в вас, надїя слави,

¹⁴ Над усім же сим любов, котра єсть союз звершення,

⁸ Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і

⁸ шолом надїї на спасенне.

⁷ Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

¹¹ Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця,

¹⁹ котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

³⁵ Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

³⁹ Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.

²¹ що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога.

¹⁰ Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;

¹⁴ Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробував, і що подужали лукавого.

²⁴ Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці.

³ І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

⁹ Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.

⁷ Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога;⁸ хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.⁹ У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.¹⁰ У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.¹¹ Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.¹² Бога ніколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.¹³ По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від, Духа свого дав нам.¹⁴ А ми видїли й сьвідкувмо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.¹⁵ Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.¹⁶ Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.¹⁷ У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому.¹⁸ Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.² По сьому пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо, і заповіді Його хоронимо.³ Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді Його; а заповіді Його не тяжкі.⁴ Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.⁵ Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

⁴ Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.⁵ І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.⁶ І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.