Job 17 Cross References - Ukrainian

¹ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...² Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...³ Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?⁴ Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.⁵ Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,⁶ Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...⁷ З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...⁸ Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.⁹ І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.¹⁰ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...¹¹ Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,¹² вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!¹³ Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...¹⁴ До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...¹⁵ Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?¹⁶ До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

¹¹ Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¹³ Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...¹⁴ До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

¹⁷ Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

¹⁶ А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.

³ хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,⁴ душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!⁵ Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

¹⁰ Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...¹¹ Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини...¹² Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...¹³ Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною...¹⁴ Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!

¹⁶ Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.

⁶ А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.⁷ І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

⁴ Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

⁹ Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

²⁰ Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

³ Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

¹³ душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!

¹⁴ Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...¹⁵ А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,¹⁶ з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

¹ Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,

³⁹ А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,⁴⁰ і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!⁴¹ Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:⁴² Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!⁴³ Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...⁴⁴ Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

⁹ Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

³² Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!

³³ поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

¹²² Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

¹¹ і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...

¹⁵ Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

¹⁸ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

¹⁶ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.

²⁶ Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:

¹⁴ Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!

²² то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!

³¹ А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!

¹⁴ І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової! Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома.

¹⁶ І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

¹⁴ Господь влив у нього дух одуру, і вони вчинили блудячим Єгипет в усякому чині його, як блудить п'яниця в блювоті своїй...

²⁵ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

⁸ як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

²⁰ Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?

⁵ Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,

⁶⁵ І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі.

¹² Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його!

²⁰ А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

² Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!³ Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

¹⁹ Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.

⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

¹⁷ Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...

⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

²⁷ Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

⁷ то Я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

⁹ А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

¹⁴ Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

¹² І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

⁸ і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

¹⁶ Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

⁷ Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!...

⁹ і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

²³ Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

¹² Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

¹⁷ тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

¹⁹ Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:

³⁰ щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

¹² як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?¹³ Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,¹⁴ і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...¹⁵ Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

⁸ І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

¹³ Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе?

⁴⁶ Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

³³ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

⁵ Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.

³⁰ Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

⁴ У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,

⁶ Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника,

¹³ Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

⁷ ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!

¹¹ Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!

¹⁸ А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!

¹⁶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

¹⁵ Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров'ю...¹⁶ Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе!

⁸ І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти.⁹ Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені.¹⁰ І Господні викупленці вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!

²⁹ Він змученому дає силу, а безсилому міць.³⁰ І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,³¹ а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!

² і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

⁹ І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.¹⁰ Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.

⁵ що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу.

¹⁹ Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

²⁹ Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

² Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

⁹ Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

⁴ Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

⁹ Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

¹⁸ І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.

⁵ Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?

⁶ А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

²⁵ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,²⁶ проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

⁹ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

²¹ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

¹⁰ Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

¹⁰ Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог!

¹⁰ Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...

³⁷ Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

¹³ Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.

¹⁵ І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,¹⁶ і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.¹⁷ Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

¹³ А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти,¹⁴ ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!...¹⁵ Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те.

⁶⁷ Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити.

³ так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...⁴ Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

¹³ Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,¹⁴ то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

¹⁴ На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...¹⁵ А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...¹⁶ Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

¹³ Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

¹ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

¹⁴ Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

⁸ Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

² Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

²⁵ Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!²⁶ Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

²⁸ і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

²⁶ цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

²⁶ та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

³² І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...³³ Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

²⁰ Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

³⁰ моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

¹⁰ Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!

⁹ бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

¹¹ Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе...

²⁷ Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!²⁸ Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!²⁹ Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.³⁰ А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,³¹ у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

³⁴ А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!³⁵ Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!³⁶ Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.³⁷ Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

⁴² Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

⁵³ Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.⁵⁴ А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

⁶ Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

¹⁵ Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

¹⁰ Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

¹⁷ Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,¹⁸ разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...¹⁹ Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

¹³ Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.¹⁴ Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

¹⁸ щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.¹⁹ І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.²⁰ І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.²¹ Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.²² І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.²³ Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,²⁴ то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.²⁵ Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.²⁶ Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.²⁸ Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

⁴ душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!⁵ Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...⁶ Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...⁷ Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.⁸ На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

⁷ Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!

¹⁷ Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,¹⁸ бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.

¹¹ І сказав Він мені: Сину людський, ці кості вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець!

⁶ Вода аж по душу мене обгорнула, безодня мене оточила, очерет обвиває кругом мою голову!

⁹ Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,