2 Samuel 12 Cross References - Ukrainian

¹ І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.² У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.³ А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.⁴ І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...⁵ І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.⁶ А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.⁷ І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.⁸ І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.⁹ І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.¹⁰ А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.¹¹ Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.¹² Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.¹³ І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!¹⁴ Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.¹⁵ І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.¹⁶ А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.¹⁷ І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.¹⁸ І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.¹⁹ А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.²⁰ І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився. Потому ввійшов до свого дому, і захотів їсти, і поклали йому хліба, і він їв.²¹ І сказали йому слуги його: Що це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило, ти постив та плакав; а як померло те дитя, ти встав та й їв хліб?²² А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?²³ А тепер, померло воно. Нащо то я б постив? Чи зможу ще повернути його? Я піду до нього, а воно не вернеться до мене...²⁴ І потішив Давид жінку свою Вірсавію, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вродила сина, а він назвав ім'я йому: Соломон. І Господь полюбив його,²⁵ і послав пророка Натана, і той назвав ім'я йому: Єдід'я, ради Господа.²⁶ А Йоав воював з Раббою аммонітян, і здобув царське місто.²⁷ І послав Йоав послів до Давида, і сказав: Воював я з Раббою, і здобув я місто води.²⁸ А тепер збери решту народу, і таборуй біля міста, та здобудь його, щоб не здобув те місто я, і щоб не було воно назване моїм ім'ям.²⁹ І зібрав Давид увесь народ, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.³⁰ І взяв він корону з голови їхнього царя, а вага її талант золота, та дорогий камінь, і Давид поклав її на свою голову. І він виніс дуже багато здобичі з того міста.³¹ А народ, що був у ньому, він повиводив, і поклав їх під пилку, і під залізні долота та під залізні сокири, і позаганяв їх до цегельняної печі. І так робив він усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

⁷ І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!⁸ Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!⁹ А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?¹⁰ І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!¹¹ І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?¹² І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!¹³ І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?¹⁴ Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!¹⁵ А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

¹ І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо,² то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою!³ І сказав Натан до царя: Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою.⁴ І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи:⁵ Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування?

¹⁷ Як усі ці слова, як усе це видіння, так говорив Натан до Давида.

¹⁰ І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш? Чому ти не пішов до свого дому?¹¹ І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!¹² І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе. І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.¹³ І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.¹⁴ І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.¹⁵ А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.¹⁶ І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.¹⁷ І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія.

²⁵ І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!

⁵ І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.⁶ А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.⁷ А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...⁸ І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.⁹ І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.¹⁰ І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.¹¹ Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

¹⁴ Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

¹¹ І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:¹² Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу Я на тебе, вибери собі одну з них, і Я зроблю її тобі.¹³ І прийшов Ґад до Давида, і розповів йому та й до нього сказав: Чи прийдуть тобі сім літ голоду в твоїм краї, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а вони тебе гнатимуть, чи теж буде три дні моровиця в твоїм Краї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну я Тому, Хто послав мене.

¹ А ось чоловік Божий прийшов за Господнім словом із Юди до Бет-Елу. А Єровоам стояв при жертівнику, щоб кадити.

¹ І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі.

³⁵ Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.³⁶ І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.³⁷ І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив.³⁸ І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.³⁹ І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.⁴⁰ І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.⁴¹ А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

³ А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: Устань, вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів.^{2 3} Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!⁴ Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,⁵ бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.⁶ Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.⁷ Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.⁸ Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.⁹ Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.¹⁰ Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.¹¹ Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.¹² Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.¹³ Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.¹⁴ Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.¹⁵ Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.¹⁶ Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!¹⁷ Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,¹⁸ бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.¹⁹ Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

¹ Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.² І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!³ Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:⁴ що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?⁵ А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,⁶ зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!⁷ Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

¹⁷ Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.¹⁸ Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.

³³ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.³⁴ Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.⁴⁰ Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?⁴¹ Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.⁴² Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.⁴⁴ І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.⁴⁵ А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

¹¹ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.¹² І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.¹³ А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.¹⁴ А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.¹⁵ І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.¹⁶ І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.¹⁷ Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!¹⁸ Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...¹⁹ Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...²⁰ І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!²¹ І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...²² А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.²³ Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,²⁴ бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.²⁵ А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.²⁶ І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?²⁷ А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.²⁸ І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.²⁹ А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...³⁰ Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...³¹ І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!³² Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

¹⁹ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.²⁰ Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,²¹ і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...²² Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.²³ І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.²⁴ І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...²⁵ Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.²⁶ А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.²⁷ А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,²⁸ бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!²⁹ Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!³⁰ А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.³¹ Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

² І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;³ а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;⁴ а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,⁵ а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

¹³ А Давид узяв ще наложниць та жінок з Єрусалиму по виході його з Хеврону, і народилися Давидові ще сини та дочки.¹⁴ А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,¹⁵ і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа,¹⁶ і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

⁸ І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

¹⁶ І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.

³ А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

⁶ А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.

³ І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!

¹⁸ Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,¹⁹ вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

⁵ І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!

² І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,³ та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!⁴ Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.⁵ І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.⁶ І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.⁷ І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

³ І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!⁴ І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.

¹⁴ Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

²⁴ І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.

³⁹ Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

³¹ Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.

²¹ А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!²² Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!

¹⁶ Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

⁴¹ Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?⁴² Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!

⁵⁵ А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

¹ Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.

¹ Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

³¹ та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!

⁸ Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

¹³ Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

¹³ І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.

¹⁷ І сказав Самуїл: Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем?

¹³ І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами.

¹¹ І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

²¹ І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

¹⁰ А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.¹¹ І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий.¹² І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався.¹³ І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем.¹⁴ І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він хворий!¹⁵ І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його!

⁷ А Саулові донесено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воротами та засувом.

¹⁴ І осівся Давид у пустині в твердинях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому.

²⁶ І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопити їх.²⁷ І прийшов посланець до Саула, говорячи: Іди поспішно, бо филистимляни кинулися на Край!²⁸ І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навперейми филистимлян. Тому то назвали ім'я тому місцю: Села-Гаммахлекот.

⁸ А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.

¹ І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,

⁴⁹ що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!

¹⁸ А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами.

⁴² А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

¹⁹ І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!²⁰ І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.

¹ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,

¹⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

¹⁹ І чому ти не послухався Господнього голосу, але кинувся на здобич, і зробив оце зло в Господніх очах?

⁴ І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.

⁵ У Хевроні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

¹⁹ Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже!

⁷ І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.

¹¹ Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.

²² І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

¹¹ Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!

¹⁵ А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,

³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

⁵ А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.⁶ Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

¹³ Не вбивай!¹⁴ Не чини перелюбу!

³⁰ А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її.³¹ Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній.

²³ Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем.

⁴ І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.

¹⁴ І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.¹⁵ А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.¹⁶ І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.¹⁷ І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія.¹⁸ І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою.¹⁹ І наказав він послові, говорячи: Як покінчиш ти оповідати цареві про всі справи того бою,²⁰ і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що будуть кидати на вас з-над муру?²¹ Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хіттеянин Урія.²² І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав.²³ І сказав посол Давидові: Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму.²⁴ А стрільці стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царевих рабів, а також помер твій раб хіттеянин Урія.²⁵ І сказав Давид до посла: Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в очах твоїх ця річ, бо меч пожирає то цього, то того. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьор його, Йоава!²⁶ І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.²⁷ А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина. Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.

¹⁰ А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

⁶ І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.

⁴ Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,

⁸ Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

¹ Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,² Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

²⁴ Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

¹⁰ та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

⁴ Так говорить Господь: За три прогріхи Юди й за чотири цього не прощу: за те, що повідкидали Господній Закон, і постанов Його не стерегли, і що на манівці їх звели їхні лжебоги, за якими пішли їхні батьки.

²⁸ Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,²⁹ скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

³ І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.

²⁰ але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

³⁰ Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!

²⁸ А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...²⁹ І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

¹⁴ І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...¹⁵ І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

³³

²³ І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...²⁴ А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!²⁵ І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

³² Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,³³ побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,

⁹ І спустошіють жертовні підгірки Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і Я стану з мечем на дім Єровоамів.

⁶ Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм?⁷ На жертівник Мій ви приносите хліб занечищений і кажете: Чим Тебе ми зневажили? Тим, що кажете ви: Трапеза Господня вона погорджена!

²⁴ Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

⁵² Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

⁴ Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?

⁸ Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

³⁰ Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградника, та не будеш користатися ним.

¹ І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.² І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.³ А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.⁴ І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.⁵ І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.⁶ І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.⁷ І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.⁸ І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.⁹ І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.¹⁰ І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.¹¹ І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!...¹² А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.¹³ І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі...¹⁴ Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею...

⁶ І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

¹⁰ І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!

²¹ І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.²² І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.

⁹ А пророк, коли б був зведений, і говорив би слово, Я, Господь, зведу цього пророка, і простягну руку Свою на нього, і вигублю його з-посеред Свого народу Ізраїлевого!

²⁵ І тому Я дав їм мати устави недобрі, і постанови, що не будуть вони жити ними.²⁶ І занечистив Я їх їхніми дарунками, перепровадженням через огонь кожного, хто відкриває утробу, щоб спустошити їх, щоб пізнали вони, що Я Господь!

¹³ На верховинах гірських вони жертви приносять, і кадять на взгір'ях під дубом, і тополею та теребінтом, бо хороша їхня тінь, тому ваші дочки блудливими стали, а ваші невістки вчиняють перелюб.¹⁴ Та не покараю ще ваших дочок, що вони блудодіють, та ваших невісток, що чинять перелюб, як відходять вони з блудодійками і жертви приносять з розпусницями. А народ без знання загибає!

⁴ І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.⁵ І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!⁶ А Давид послав до Йоава: Пошли мені хіттеянина Урію. І Йоав послав Урію до Давида.⁷ І прийшов Урія до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни.⁸ І сказав Давид до Урії: Іди до свого дому та обмий свої ноги. І вийшов Урія з царського дому, а за ним понесли гостинця царського.⁹ Та Урія спав при вході до царського дому з усіма слугами пана свого, а до свого дому не пішов.¹⁰ І донесли Давидові, говорячи: Урія не пішов до дому свого. І сказав Давид до Урії: Чи ж не з дороги ти приходиш? Чому ти не пішов до свого дому?¹¹ І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!¹² І сказав Давид до Урії: Позостанься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу тебе. І позоставався Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.¹³ І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покластися на ложі своїм разом зо слугами пана свого, а до дому свого не пішов.¹⁴ І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.¹⁵ А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.

²² І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.

¹⁴ Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!

¹ Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!² Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.

⁵ Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

¹⁰ А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця.

¹⁷ І кожен, хто заб'є людину, буде конче забитий.

³¹ І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.³² І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.³³ І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

²⁰ І сказав Саул до Самуїла: Та я послухався Господнього голосу, і пішов дорогою, якою послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика зробив закляттям.

²⁴ І сказав Саул до Самуїла: Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухався його голосу.²⁵ А тепер прости ж мій гріх, і вернися зо мною, і я поклонюсь Господеві.

³⁰ А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму.

¹⁰ І збентежилося Давидове серце, як перелічив він народ. І сказав Давид до Господа: Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого раба, бо я дуже немудро вчинив!...

⁴ І сталося, як цар почув слова цього Божого чоловіка, що кликав до жертівника в Бет-Елі, то Єровоам простяг руку свою від жертівника, говорячи: Схопіть його! І всохла рука йому, яку він простяг до нього, і він не міг вернути її до себе...

²⁰ І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.

⁸ І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так!

⁹ І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхів'ї гори. І сказав він до нього: Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти!

¹⁰ І розгнівався Аса на прозорливця, і дав його до в'язниці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з народу того часу.

²⁰ А Дух Господній огорнув Захарія, сина священика Єгояди, і він став перед народом та й сказав до них: Так сказав Бог: Чому ви переступаєте Господні заповіти? Ви не матимете успіху, бо ви покинули Господа, то й Він покинув вас!...²¹ І змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір'ї Господнього дому...²² І не пам'ятав цар Йоаш тієї милости, яку зробив був із ним батько того Єгояда, але вбив сина його. А як той умирав, то сказав: Нехай побачить Господь, і нехай покарає!...

¹⁶ І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

²⁰ Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

¹ Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,² блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!³ Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,⁴ бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.⁵ Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села.

¹⁶ Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!

³ Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?⁴ Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...

¹² Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

¹³ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

⁵ Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!⁶ І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.⁷ І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

¹⁷ Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

²⁴ Очерету запашного не купував ти за срібло Мені, і не напував ти Мене лоєм жертов своїх, тільки своїми гріхами Мене ти турбував та своїми провинами мучив Мене!...

²² Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!

³² Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

¹⁸ Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?¹⁹ Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.

⁴ І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.

³ Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.⁴ Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!⁵ І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

¹⁰ І послав стяти Івана в в'язниці.

²¹ І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

³⁷ Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

³⁸ Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.³⁹ І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

³³ Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.³⁴ Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

²⁶ бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

⁷ Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.

⁵ та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,

⁹ І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?

¹⁰ Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

³¹ Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,³² коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,³³ тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!

¹² Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,

¹¹ Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,¹² бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!

⁵ А тепер що Мені тут, говорить Господь, коли взятий даремно народ Мій? Шаліють володарі їхні, говорить Господь, і постійно ввесь день Моє Ймення зневажене...

²⁰ І коли прийшли вони до тих народів, куди поприходили, то зневажили святе Моє Ймення, коли стали до них говорити: Вони народ Господа, та з землі Його повиходили!²¹ І змилувався Я над Своїм святим Ім'ям, що його зневажив Ізраїлів дім серед народів, куди вони поприходили.²² Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення, яке ви зневажили серед народів, куди ви поприходили.²³ І освячу Я велике Ім'я Своє, зневажене серед народів, що ви зневажили серед них, і пізнають ті люди, що Я Господь, говорить Господь Бог, коли Я покажу Свою святість серед вас на їхніх очах.

² Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі, тому вас навіщу за всі ваші провини!

⁷ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

²⁴ Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.

³² Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.

⁶ Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

¹⁹ Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!

³⁹ Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

³⁸ І сталося днів через десять, і вразив Господь Навала, і той помер.

¹⁰ І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

⁵ І вдарив Господь царя, і він був прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів ув осібному домі. А над домом був Йотам, царів син, він судив народ Краю.

²⁰ І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер.

²⁹ Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

²³ І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

²² А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

³¹ І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

²⁷ І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито...

¹⁶ Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину...

¹² Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,¹³ над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,¹⁴ то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

¹⁵ і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

¹⁰ бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

¹² І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою.

¹⁶ Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

¹² Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!¹³ І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!¹⁴ Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.

⁹ Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!

⁹ І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.

²³ А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

³⁵ І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

¹⁵ І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим.

³ А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.

¹⁷ І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.

¹⁸ Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди?

²⁰ І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,

¹⁰ А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

⁹ Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

⁸ Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!

³⁹ Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.⁴⁰ Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!⁴¹ підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

¹⁷ А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

¹⁵ Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.

¹ Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити...² І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,³ та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!

⁵ Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

¹⁴ Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.

¹⁴ Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.

¹⁵ Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа.

⁶ І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.

⁹ Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!¹⁰ І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

⁹ Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!¹⁰ Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!

³⁵ І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

⁸ Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...⁹ Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,¹⁰ не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

⁴³ І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

¹² Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.

⁵ А оці народилися йому в Єрусалимі: Шім'а, і Шовав, і Натан, і Соломон, четверо від Вірсавії, Амміїлової дочки,

⁹ Ось народиться тобі син, він буде муж мирний, і Я дам йому мир від усіх ворогів його навколо, бо Соломон буде ім'я йому, і Я дам на Ізраїля за його днів мир та тишу.¹⁰ Він збудує храм для Мого Ймення, і він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки!

⁵ А зо всіх моїх синів, бо багатьох синів дав мені Господь то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем.⁶ І Він сказав мені: Соломон, син твій, він збудує храма Мого та двори Мої, бо його Я вибрав Собі за сина, а Я буду йому за Отця.

¹ І сказав цар Давид до всього збору: Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тендітний, а ця праця велика, бо не для людини ця будова, а для Господа Бога.

⁶ А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.

⁴ І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи:

¹ І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий.² У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої.³ А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.⁴ І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...⁵ І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.⁶ А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився.⁷ І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.⁸ І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.⁹ І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.¹⁰ А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.¹¹ Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.¹² Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.¹³ І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!¹⁴ Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.

¹¹ І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

²³ І донесли цареві, говорячи: Ось пророк Натан! І ввійшов він перед цареве обличчя і впав перед царем обличчям своїм до землі.

²⁶ Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?

¹⁷ І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

⁵ Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!

¹¹ Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, дев'ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

¹ І сталося по році, того часу, як царі виходили на війну, то Йоав повів військову силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її.² І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага її талант золота, а на ній каміння дорогоцінне, і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здобичі з того міста.³ А народ, що був у ньому, повиводив, і перетинав їх пилками, і забивав залізними долотами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

¹ І сталося по року, у час виходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони вигубили аммонітян й облягли Раббу. А Давид сидів в Єрусалимі.

²⁰ Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!

¹⁸ Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.

² І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага її талант золота, а на ній каміння дорогоцінне, і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здобичі з того міста.

² І побив він Моава, і переміряв їх шнуром, поклав їх на землю, і відміряв два шнури на побиття, а повен шнур на позоставлення при житті. І стали моавитяни Давидовими рабами, які приносили йому данину.

³ А народ, що був у ньому, повиводив, і перетинав їх пилками, і забивав залізними долотами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським містам. І вернувся Давид та ввесь народ до Єрусалиму.

⁸ Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.⁹ Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

³ Так говорить Господь: За три переступи Дамаску й за чотири цього не прощу: за те, що вони молотили Ґілеада ціпами залізними.