1 Samuel Cross References - Ukrainian

¹ І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.² А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.³ А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.⁴ І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,⁵ а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.⁶ А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.⁷ І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.⁸ І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?⁹ І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.¹⁰ А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.¹¹ І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.¹² І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.¹³ А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.¹⁴ І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!¹⁵ А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.¹⁶ Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.¹⁷ І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.¹⁸ А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.¹⁹ І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.²⁰ І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.²¹ І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.²² А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!²³ І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.²⁴ А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.²⁵ І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.²⁶ І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.²⁷ Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.²⁸ А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

¹⁷ І сказав Ісус до Йосипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: Ти численний народ, і в тебе сила велика, не буде тобі один жеребок,¹⁸ але буде тобі гористий край; а що там ліс, то викорчуй його, і будуть тобі й його кінці. Бо ти виженеш ханаанеянина, хоч у нього колесниці залізні, хоч він сильний.

³³ І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхів'ї Пінхаса, його сина, яке було йому дане на Єфремовій горі.

⁵ І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні.

¹ І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я йому Миха.

¹ І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.

² А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.

¹⁹ І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

⁵ Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами!

¹² А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.

²⁶ А Єровоам, син Неватів, єфремівець, із Цереди, а ім'я його матері Церуа, жінка вдова, був раб Соломонів. І підняв він руку на царя.

²⁵ сина Михаїла, сина Баасеї, сина Малкійї,²⁶ сина Етні, сина Зераха, сина Адаї,²⁷ сина Етана, сина Зіммі, сина Шім'ї,

³⁴ А Аарон та сини його палили на жертівнику цілопалення та на кадильному жертівнику, і були на всяку роботу Святого Святих, та на очищення Ізраїля, згідно зо всім тим, що наказав був Мойсей, раб Божий.

⁵⁷ А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла.

²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою,

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар.² І сказала Сара Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари.

²¹ І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його.

²³ І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.²⁴ А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.²⁵ А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?²⁶ А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.²⁷ Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.²⁸ І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.²⁹ І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

³¹ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

¹⁵ Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої,¹⁶ то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої,¹⁷ але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, його право перворідства.

³⁰ А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок.

² І був один чоловік з Цар'ї, данівець з роду, а ім'я йому Маноах. А жінка його була неплідна, і не родила.

⁸ Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.

⁷ А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.

³⁶ Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,

¹⁴ Три рази на рік будеш святкувати Мені.

¹⁷ Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа.

²³ Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого.

⁵ бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім'я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди.⁶ І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної.⁷ І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкнеться ваша рука, ви та доми ваші, якими поблагословив тебе Господь, Бог твій.

¹¹ то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Господеві.¹² І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами.¹³ Стережися, щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш,¹⁴ бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопалення, і там зробиш усе, що я наказую тобі.

¹⁶ Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні,

¹ І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий Край.

³¹ І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.

⁹ І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

²¹ І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

¹² А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,¹³ ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце.¹⁴ І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.¹⁵ Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире!¹⁶ А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!¹⁷ І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.

³⁴ А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.

¹³ І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.

⁴ І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

¹¹ А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...

¹⁷ І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!¹⁸ І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.

⁶⁰ і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

¹² Бо підіть но до місця Мого, що в Шіло, де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого, і побачите, що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого...¹³ Тепер же за те, що ви робите всі оці вчинки, говорить Господь, і що Я говорив був до вас, промовляючи пильно, але ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказали,¹⁴ то зроблю цьому домові, що кликалось в ньому Ім'я Моє, що на нього надієтесь ви, і місцю цьому, що Я дав його вам та вашим батькам, так само, як Я був зробив для Шіло,

⁴¹ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

⁴ і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

¹⁵ А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

¹⁷ Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, і всіх обітниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних дарів своїх, і приношення своєї руки,¹⁸ бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя.

¹¹ І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його.

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї була єгиптянка невільниця, а ймення їй Аґар.

¹⁸ Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

³⁰ І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.³¹ І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

² І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?

³⁴ І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

²² І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

¹⁵ Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої,

¹⁸ І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

²¹ Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

¹⁹ А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.

¹⁵ І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів.

¹⁶ А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.¹⁷ І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.

¹² А Газаїл сказав: Чого плаче мій пан? А той відказав: Бо знаю, що ти зробиш лихо Ізраїлевим синам: їхні твердині пустиш з огнем, і їхніх вояків позабиваєш мечем, і дітей їхніх порозбиваєш, а їхне вагітне посічеш...

⁴ і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!

¹ Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь!

⁶ Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог.

¹³ І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...

¹⁵ Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!

¹⁴ Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!

³ і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,

¹⁵ І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.

² то цар сказав до пророка Натана: Подивися, я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою!

⁷ Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.

⁴ Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!

⁹ Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!

¹⁰ І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.

² І посходився народ до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.

²⁰ А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.

³⁶ І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...

⁸ І сказав Хушай: Ти знаєш батька свого та людей його, що вони лицарі, та розлючені вони, як медведиця, позбавлена на полі дітей. А батько твій вояк, і не буде ночувати з народом.

³ О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем...

¹¹ Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

¹⁸ Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

¹⁵ і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

¹⁵ як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,

¹⁵ Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

¹⁷ А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!...

¹⁰ Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...

¹⁵ Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

⁴⁴ А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

⁷ Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

²⁰ І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,

³² І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!

²² І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

³¹ І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

⁵ Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї!

⁸ Усі дні посвячення його святий він для Господа.

¹¹ І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня.

² І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

³ Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.⁴ А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,⁵ і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.⁶ А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.⁷ А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,⁸ і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

³⁰ І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,

⁵ бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби, і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян.

¹² Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

¹⁸ Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!

¹ Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,² що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

⁴ Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!

⁸ Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.⁹ І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!¹⁰ Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.

¹ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

¹⁸ Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,

² Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!

¹⁷ Безперестанку моліться!

¹⁶ Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!

⁴² І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я!⁴³ Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека,⁴⁴ вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого.⁴⁵ І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!

⁴ І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,

¹ Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою,

¹⁵ І Господь Саваот берегтиме всіх їх, і вони поїдять та потопчуть каміння, що кидається, і вони будуть пити та будуть шуміти, немов те вино, і будуть повні, як чаша жертовна, неначе ті роги жертівника.

¹³ А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

²⁶ Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

⁷ усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

¹² І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною.¹³ І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара,¹⁴ та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.¹⁵ І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи:¹⁶ Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.¹⁷ Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді?¹⁸ А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.¹⁹ І справді, якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.²⁰ Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх.

² Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

¹⁴ якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

²³ Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.

³ Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!

²⁴ Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.

⁹ Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?

¹ Не судіть, щоб і вас не судили;² бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.³ І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

²⁵ Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.

³¹ Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

¹⁶ А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

⁴ Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

⁸ У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

² Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!³ Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

⁶ Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.

¹ Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.

¹⁵ Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

¹⁹ Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!...

¹³ Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього кажуть:

¹² А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,

²⁷ А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий? І гордували ним, і не принесли йому дара. Та він мовчав.

²⁵ Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я його, такий він: Навал ім'я йому, і глупота з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

² Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,³ то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!² Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

³⁴ Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.³⁵ Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

⁶ І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.

³⁵ І взяв Давид із руки її те, що вона принесла йому, а їй сказав: Іди з миром до свого дому! Бачиш, я послухався голосу твого, і простив тобі!

⁷ А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.

¹⁹ А той відказав: Іди з миром! І відійшов від нього на невелику відстань.

¹⁰ кликнув Ябец до Бога Ізраїлевого, говорячи: Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене! І Бог послав, чого він просив.

³ Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!⁴ Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.⁵ Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!

³⁴ А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

⁵⁰ А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

⁴⁸ Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

⁵ І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

⁸ І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана.

¹⁵ І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

¹³ А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!

⁷ Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!

²⁴ Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.

¹³ Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!

⁶ Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.⁷ І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.

¹ А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

¹ І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

¹¹ І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

¹¹ І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.

²⁶ І повставали вони рано вранці. І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе! І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю.

³ Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!

⁷ Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!

¹⁷ Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

¹⁴⁷ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.

²³ Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!

³⁵ А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.

⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

²⁹ ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.

¹¹ І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі.

³² І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!³³ І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.³⁴ І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.³⁵ І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

⁶ І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.⁷ І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.⁸ І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.⁹ І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.¹⁰ І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.¹¹ І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.¹² І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.¹³ І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.¹⁴ І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!¹⁵ А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!¹⁶ І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.¹⁷ І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.¹⁸ І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.¹⁹ І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.²⁰ І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.²¹ А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

⁵¹ І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька.⁵² А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.

¹⁰ І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

²² І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

²¹ І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

¹⁹ Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

¹¹ то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім'я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Господеві.

¹⁵ А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві.

³ А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

² придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого,

⁶ то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

²³ А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене.

⁷ то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки.

²⁸ А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.

¹⁸ А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом.

¹ А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.

⁶ Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

⁴ Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.

⁷ Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

²² А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,

⁴¹ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.⁴² І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.

⁷ І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.⁸ І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

⁷ А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,⁸ і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.⁹ А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.¹⁰ А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.¹¹ А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

¹⁷ І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

²⁵ А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив!

⁹ Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!

²⁶ Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: Ти будеш заселений! а юдейським містам: Забудовані будете ви, а руїни його відбудую!

¹⁹ Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!

²⁷ І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!

⁹ то принесеш молодого бичка і хлібну жертву, три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна.¹⁰ І принесеш на литу жертву пів гіна вина, жертва огняна, пахощі любі для Господа.

⁵ бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім'я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди.⁶ І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної.

³ І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів.⁴ І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

¹⁵ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.¹⁶ А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

¹⁵ Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

⁵⁵ А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!

³ А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!

¹¹ І сказав Урія до Давида: Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатрах, а пан мій Йоав та раби мого пана таборують на голому полі. А я піду до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!

¹⁹ І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

² І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу.

⁴ І сказав йому Ілля: Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене до Єрихону. Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І прийшли вони до Єрихону.

⁶ І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє.

³⁰ А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе! І він устав і пішов за нею.

¹¹ І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.¹² І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.¹³ А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

⁹ Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!

¹⁹ але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!²⁰ Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

¹ Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!² Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!³ Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?⁴ Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я!⁵ Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!

⁵ У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!

⁷ Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

¹⁵ А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього.

²⁶ І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,

⁴⁸ І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.

⁵² І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві.

²² А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

¹⁵ І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.