UkrainianNT(i)
13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. 15 Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих? 16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. 17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. 23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. 24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини. 25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. 26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова; 27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. 28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. 29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. 30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано. 32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. 33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.12 1 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. 3 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 4 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 5 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. 6 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; 7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; 8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. 9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 10 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 11 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; 12 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі. 14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. 15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. 16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 17 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. 18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. 19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь. 20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.13 1 Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. 2 Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. 3 Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. 4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе. 5 Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти. 6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. 7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. 8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. 9 Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. 10 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону. 11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж, як ми увірували. 12 Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла. 13 Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї. 14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї.