John 7:13-16:33 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.

UkrainianNT⁽ⁱ⁾ ¹³ Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами. ¹⁴ Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав. ¹⁵ І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись? ¹⁶ Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. ¹⁷ Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи). ¹⁸ Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому. ¹⁹ Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити? ²⁰ Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе? ²¹ Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь. ²² Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка. ²³ Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу? ²⁴ Не судіть по виду, а праведний суд судїть. ²⁵ Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його? ²⁶ ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос? ²⁷ Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він. ²⁸ Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте. ²⁹ Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав. ³⁰ Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його. ³¹ Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив? ³² Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його. ³³ Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене. ³⁴ Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти. ³⁵ Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян? ³⁶ Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти? ³⁷ В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. ³⁸ Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть. ³⁹ Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся. ⁴⁰ Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк, ⁴¹ инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити? ⁴² Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде? ⁴³ Тодї повстало роздїленнє в народі через Него. ⁴⁴ Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук. ⁴⁵ Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його? ⁴⁶ Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік. ⁴⁷ Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено? ⁴⁸ Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв? ⁴⁹ А сей народ, що не знає закону, проклятий. ⁵⁰ Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них: ⁵¹ Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить? ⁵² Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає. ⁵³ пійшов кожен до дому свого.⁸ ¹ Ісус же пійшов на гору Оливну. ² Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх. ³ Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, ⁴ кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. ⁵ В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? ⁶ Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'. ⁷ Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. ⁸ І, знов, схилившись до долу, писав по землї. ⁹ Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. ¹⁰ Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив? ¹¹ Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. ¹² Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. ¹³ Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве. ¹⁴ Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду. ¹⁵ Ви по тілу судите; я не суджу нікого. ¹⁶ Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець. ¹⁷ І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. ¹⁸ Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. ¹⁹ Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. ²⁰ Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. ²¹ Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших$$ ²¹ Куди ж я йду, ви не можете йти. ²² Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? ²³ І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. ²⁴ Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. ²⁵ Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам. ²⁶ Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. ²⁷ Не розуміли, що про Отця їм глаголе. ²⁸ Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. ²⁹ І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому. ³⁰ Як се Він промовляв, многі увірували в Него. ³¹ Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, ³² і зрозумієте правду, й правда визволить вас. ³³ Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете? ³⁴ Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. ³⁵ Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. ³⁶ Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. ³⁷ Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. ³⁸ Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите. ³⁹ Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. ⁴⁰ Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. ⁴¹ Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. ⁴² Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. ⁴³ Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. ⁴⁴ Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. ⁴⁵ А що я правду глаголю, не віруєте менї. ⁴⁶ Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї? ⁴⁷ Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога. ⁴⁸ Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? ⁴⁹ Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. ⁵⁰ Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. ⁵¹ Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. ⁵² Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. ⁵³ Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ? ⁵⁴ Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. ⁵⁵ не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. ⁵⁶ Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. ⁵⁷ Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? ⁵⁸ Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. ⁵⁹ Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.⁹ ¹ І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду. ² І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. ³ Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому. ⁴ Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити. ⁵ Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові. ⁶ Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому, ⁷ і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий. ⁸ Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ? ⁹ Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я. ¹⁰ Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі? ¹¹ Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я. ¹² Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю. ¹³ Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого. ¹⁴ Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі. ¹⁵ Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу. ¹⁶ Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними. ¹⁷ Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк. ¹⁸ Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого. ¹⁹ І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить? ²⁰ Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся; ²¹ як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить. ²² Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи. ²³ Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте. ²⁴ Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний. ²⁵ Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу. ²⁶ Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої? ²⁷ Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути? ²⁸ Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики. ²⁹ Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він. ³⁰ Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої. ³¹ Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав. ³² Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому. ³³ Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого. ³⁴ Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть. ³⁵ Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? ³⁶ Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? ³⁷ Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. ³⁸ Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому. ³⁹ І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. ⁴⁰ І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ? ⁴¹ Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.¹⁰ ¹ Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. ² Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. ³ Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. ⁴ яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. ⁵ За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих. ⁶ Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. ⁷ Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. ⁸ Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. ⁹ Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. ¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. ¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. ¹² Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї. ¹³ Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. ¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. ¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. ¹⁶ І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. ¹⁷ За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. ¹⁸ Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. ¹⁹ Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. ²⁰ Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? ²¹ Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати? ²² Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була. ²³ І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику. ²⁴ Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно. ²⁵ Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. ²⁶ Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. ²⁷ Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. ²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. ²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. ³⁰ Я і Отець одно. ³¹ Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його. ³² Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене? ³³ Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом. ³⁴ Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги? ³⁵ Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, ³⁶ то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий? ³⁷ Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені. ³⁸ Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому. ³⁹ Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх, ⁴⁰ та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там. ⁴¹ І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була. ⁴² І увірували там многі в Него.¹¹ ¹ Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. ² Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. ³ Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. ⁴ Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. ⁵ Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. ⁶ Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні. ⁷ Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. ⁸ Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! ⁹ Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. ¹⁰ Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. ¹¹ Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. ¹² Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав. ¹³ Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. ¹⁴ Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. ¹⁵ І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него. ¹⁶ Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним. ¹⁷ Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. ¹⁸ Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять. ¹⁹ І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. ²⁰ Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї. ²¹ Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би. ²² Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог. ²³ Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. ²⁴ Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. ²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. ²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? ²⁷ Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. ²⁸ І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. ²⁹ Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. ³⁰ Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. ³¹ Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. ³² Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. ³³ Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, ³⁴ і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. ³⁵ І заплакав Ісус, ³⁶ Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! ³⁷ Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ? ³⁸ Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. ³⁹ Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. ⁴⁰ Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? ⁴¹ Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. ⁴² Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. ⁴³ се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! ⁴⁴ І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. ⁴⁵ Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. ⁴⁶ Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. ⁴⁷ Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. ⁴⁸ Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. ⁴⁹ Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, ⁵⁰ і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. ⁵¹ Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, ⁵² і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. ⁵³ 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його. ⁵⁴ Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. ⁵⁵ Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. ⁵⁶ Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? ⁵⁷ Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.¹² ¹ Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. ² Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. ³ Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. ⁴ Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. ⁵ Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? ⁶ Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. ⁷ Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. ⁸ Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. ⁹ Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. ¹⁰ Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; ¹¹ бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. ¹² Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, ¹³ побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! ¹⁴ Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: ¹⁵ Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. ¹⁶ Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. ¹⁷ Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. ¹⁸ Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. ¹⁹ Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! ²⁰ Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. ²¹ Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти. ²² Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. ²³ Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. ²⁴ Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. ²⁵ Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. ²⁶ Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. ²⁷ Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. ²⁸ Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. ²⁹ Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. ³⁰ Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. ³¹ Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. ³² І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. ³³ Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. ³⁴ Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ? ³⁵ Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶ Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. ³⁷ Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, ³⁸ щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? ³⁹ Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: ⁴⁰ Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. ⁴¹ Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. ⁴² Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. ⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. ⁴⁴ Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене. ⁴⁵ І хто видить мене, видить Пославшого мене. ⁴⁶ Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував. ⁴⁷ І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. ⁴⁸ Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. ⁴⁹ Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. ⁵⁰ І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.¹³ ¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. ² І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, ³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, ⁴ устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. ⁵ Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. ⁶ Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? ⁷ Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. ⁸ Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. ⁹ Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. ¹⁰ Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. ¹¹ Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. ¹² Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? ¹³ Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. ¹⁴ Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. ¹⁵ Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. ¹⁶ Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. ¹⁷ Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. ¹⁸ Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. ¹⁹ Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, ²⁰ Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. ²¹ Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. ²² Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. ²³ Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. ²⁴ Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. ²⁵ Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? ²⁶ Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. ²⁷ А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. ²⁸ Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. ²⁹ Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. ³⁰ Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. ³¹ Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. ³² Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. ³³ Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. ³⁴ Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. ³⁵ По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. ³⁶ Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. ³⁷ Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. ³⁸ Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.¹⁴ ¹ Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. ² В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. ³ І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. ⁴ А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. ⁵ Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? ⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. ⁷ Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його. ⁸ Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. ⁹ Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? ¹⁰ Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. ¹¹ Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. ¹² Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. ¹³ І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. ¹⁴ Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. ¹⁵ Коли любите мене, хороніть заповідї мої. ¹⁶ І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, ¹⁷ Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. ¹⁸ Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. ¹⁹ Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. ²⁰ Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. ²¹ Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. ²² Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? ²³ Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. ²⁴ Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. ²⁵ Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. ²⁶ Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. ²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. ²⁸ Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. ²⁹ І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. ³⁰ Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. ³¹ Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.¹⁵ ¹ Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар. ² Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила. ³ Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам. ⁴ Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати. ⁵ Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. ⁶ Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. ⁷ Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся. ⁸ У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками. ⁹ Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. ¹⁰ Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. ¹¹ Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились. ¹² Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. ¹³ Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. ¹⁴ Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам. ¹⁵ Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам. ¹⁶ Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам. ¹⁷ Се заповідую вам, щоб любили один одного. ¹⁸ Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів. ¹⁹ Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт. ²⁰ Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть. ²¹ Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене. ²² Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій. ²³ Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить. ²⁴ Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого. ²⁵ Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо. ²⁶ Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене. ²⁷ І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.¹⁶ ¹ Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. ² Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу ³ І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. ⁴ Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. ⁵ Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? ⁶ Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. ⁷ Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. ⁸ А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: ⁹ за гріх бо не вірують у мене; ¹⁰ за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; ¹¹ за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. ¹² Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. ¹³ Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. ¹⁴ Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. ¹⁵ Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. ¹⁶ Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. ¹⁷ Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? ¹⁸ Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. ¹⁹ Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? ²⁰ Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. ²¹ Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. ²² І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас. ²³ І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. ²⁴ Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна. ²⁵ Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. ²⁶ Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. ²⁷ Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. ²⁸ Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. ²⁹ Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. ³⁰ Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. ³¹ Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? ³² Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. ³³ Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.