1 Corinthians 11:18-16:24 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

UkrainianNT⁽ⁱ⁾ ¹⁸ Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. ¹⁹ Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. ²⁰ Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. ²¹ Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся. ²² Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. ²³ Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, ²⁴ і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. ²⁵ Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. ²⁶ Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки ²⁶ прийде. ²⁷ Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. ²⁸ Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. ²⁹ Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє. ³⁰ Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. ³¹ Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. ³² Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. ³³ Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. ³⁴ Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.¹² ¹ Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали. ² Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених. ³ Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим. ⁴ Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий. ⁵ І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. ⁶ І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх. ⁷ Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь. ⁸ Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; ⁹ иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; ¹⁰ иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків). ¹¹ Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче. ¹² Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. ¹³ Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї. ¹⁴ До тїло не єсть один член, а многі. ¹⁵ Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? ¹⁶ І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? ¹⁷ Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? ¹⁸ Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів. ¹⁹ Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? ²⁰ Тепер же багато членів, а тїло одно. ²¹ Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас. ²² Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; ²³ і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. ²⁴ Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, ²⁵ щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. ²⁶ І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. ²⁷ Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). ²⁸ І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. ²⁹ Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили? ³⁰ хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають? ³¹ Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.¹³ ¹ Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. ² Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. ³ І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того). ⁴ Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, ⁵ не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; ⁶ не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; ⁷ все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. ⁸ Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. ⁹ Бо від части знаємо і від части пророкуємо. ¹⁰ Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. ¹¹ Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. ¹² Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний. ¹³ Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.¹⁴ ¹ Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. ² Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує ² його; а духом він говорить тайне. ³ Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. ⁴ Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. ⁵ Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. ⁶ Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? ⁷ Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. ⁸ Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? ⁹ Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. ¹⁰ Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу. ¹¹ Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. ¹² Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві. ¹³ Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. ¹⁴ Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне. ¹⁵ Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. ¹⁶ Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже ¹⁶ на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. ¹⁷ Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. ¹⁸ Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. ¹⁹ Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. ²⁰ Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. ²¹ В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. ²² Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. ²³ Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? ²⁴ Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений. ²⁵ І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. ²⁶ Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. ²⁷ Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. ²⁸ Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. ²⁹ Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. ³⁰ Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. ³¹ Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались. ³² І духи пророцькі пророкам корять ся. ³³ Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих. ³⁴ Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. ³⁵ Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. ³⁶ Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? ³⁷ Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. ³⁸ Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. ³⁹ Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. ⁴⁰ Усе нехай поважно та до ладу робить ся.¹⁵ ¹ Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, ² котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. ³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, ⁴ і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, ⁵ і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. ⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, ⁷ Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. ⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. ⁹ Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. ¹⁰ Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. ¹¹ Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. ¹² Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? ¹³ Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; ¹⁴ коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. ¹⁵ І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. ¹⁶ Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. ¹⁷ А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших ¹⁸ Тоді й померші в Христї погибли. ¹⁹ Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. ²⁰ Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. ²¹ Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. ²² Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. ²³ Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. ²⁴ Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. ²⁵ Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. ²⁶ Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. ²⁷ Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. ²⁸ Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. ²⁹ Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? ³⁰ Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? ³¹ Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. ³² Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. ³³ Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. ³⁴ Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. ³⁵ Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? ³⁶ Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. ³⁷ І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. ³⁸ Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. ³⁹ Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. ⁴⁰ (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. ⁴¹ Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. ⁴² Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. ⁴³ Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. ⁴⁴ Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. ⁴⁵ Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. ⁴⁶ Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. ⁴⁷ Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. ⁴⁸ Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. ⁴⁹ І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. ⁵⁰ Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. ⁵¹ Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. ⁵² У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. ⁵³ Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. ⁵⁴ Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. ⁵⁵ Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? ⁵⁶ Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. ⁵⁷ Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. ⁵⁸ Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.¹⁶ ¹ Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. ² Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити. ³ Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим. ⁴ Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть. ⁵ Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу). ⁶ У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду. ⁷ Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить. ⁸ Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї. ⁹ Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників. ¹⁰ Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я. ¹¹ То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм. ¹² Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час. ¹³ Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь. ¹⁴ Все вам нехай в любові дїєть ся. ¹⁵ Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе), ¹⁶ щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює. ¹⁷ Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили. ¹⁸ Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких. ¹⁹ Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою. ²⁰ Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. ²¹ Витаннє моєю рукою Павловою. ²² Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата! ²³ Благодать Господа Ісуса Христа з вами. ²⁴ Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь.