Psalms 78:1-72

Ukrainian^{(i) 1} Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, ² нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! ³ Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, ⁴ того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! ⁵ Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, ⁶ щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. ⁷ і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. ⁸ і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. ⁹ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: ¹⁰ вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, ¹¹ і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. ¹² Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: ¹³ Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; ¹⁴ і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; ¹⁵ на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. ¹⁶ Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. ¹⁷ Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, ¹⁸ і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. ¹⁹ і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? ²⁰ Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? ²¹ Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, ²² бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. ²³ А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, ²⁴ і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: ²⁵ Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! ²⁶ Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, ²⁷ і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, ²⁸ і спустив його серед табору його, коло наметів його. ²⁹ і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! ³⁰ Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, ³¹ а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив... ³² Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, ³³ і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. ³⁴ Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, ³⁵ і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. ³⁶ і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, ³⁷ бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... ³⁸ Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, ³⁹ і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається! ⁴⁰ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! ⁴¹ і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого, ⁴² вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, ⁴³ як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, ⁴⁴ і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... ⁴⁵ Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. ⁴⁶ А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. ⁴⁷ Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. ⁴⁸ і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. ⁴⁹ Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. ⁵⁰ Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. ⁵¹ і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. ⁵² і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. ⁵³ і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. ⁵⁴ і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. ⁵⁵ і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив. ⁵⁶ Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, ⁵⁷ і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. ⁵⁸ і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. ⁵⁹ Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем, ⁶⁰ і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, ⁶¹ і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... ⁶² і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: ⁶³ його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, ⁶⁴ його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. ⁶⁵ Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, ⁶⁶ і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! ⁶⁷ Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, ⁶⁸ а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! ⁶⁹ і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. ⁷⁰ і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, ⁷¹ від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій, ⁷² і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!