Matthew 10:12-19:2

Ukrainian^{(i) 12} А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому! ¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться. ¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх. ¹⁵ Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому! ¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. ¹⁷ Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. ¹⁸ І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. ¹⁹ А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, ²⁰ бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. ²¹ І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. ²² І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. ²³ А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. ²⁴ Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого. ²⁵ Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! ²⁶ Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. ²⁷ Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. ²⁸ І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. ²⁹ Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. ³⁰ А вам і волосся все на голові пораховано. ³¹ Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців. ³² Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. ³³ Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. ³⁴ Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. ³⁵ Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її. ³⁶ І: вороги чоловікові домашні його! ³⁷ Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. ³⁸ І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. ³⁹ Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. ⁴⁰ Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. ⁴¹ Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. ⁴² І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.^{11 1} І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. ² Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, ³ щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? ⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: ⁵ Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... ⁶ І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! ⁷ Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? ⁸ Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських. ⁹ По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. ¹⁰ Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! ¹¹ Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього! ¹² Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. ¹³ Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. ¹⁴ Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти. ¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає! ¹⁶ До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, ¹⁷ і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... ¹⁸ Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. ¹⁹ Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами. ²⁰ Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: ²¹ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. ²² Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! ²³ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. ²⁴ Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!... ²⁵ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. ²⁶ Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! ²⁷ Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. ²⁸ Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! ²⁹ Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. ³⁰ Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!^{12 1} Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти. ² Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу... ³ А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? ⁴ Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? ⁵ Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони? ⁶ А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! ⁷ Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних... ⁸ Бо Син Людський Господь і суботі! ⁹ І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги. ¹⁰ І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу? ¹¹ А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? ¹² А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу! ¹³ І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга... ¹⁴ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?... ¹⁵ А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх. ¹⁶ А Він наказав їм суворо Його не виявляти, ¹⁷ щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: ¹⁸ Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам. ¹⁹ Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. ²⁰ Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги... ²¹ І погани надіятись будуть на Ймення Його! ²² Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити. ²³ І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів? ²⁴ Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів. ²⁵ А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. ²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його? ²⁷ І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. ²⁸ А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. ²⁹ Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує. ³⁰ Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає. ³¹ Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! ³² І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! ³³ Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! ³⁴ Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. ³⁵ Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. ³⁶ Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! ³⁷ Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений. ³⁸ Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе. ³⁹ А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. ⁴⁰ Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. ⁴¹ Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! ⁴² Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон! ⁴³ А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. ⁴⁴ Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану. ⁴⁵ Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому! ⁴⁶ Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. ⁴⁷ І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. ⁴⁸ А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? ⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! ⁵⁰ Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!^{13 1} Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. ² І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. ³ І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. ⁴ І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. ⁵ Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; ⁶ а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. ⁷ А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. ⁸ Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. ⁹ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! ¹⁰ І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? ¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. ¹² Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. ¹³ Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. ¹⁴ І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... ¹⁵ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! ¹⁶ Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. ¹⁷ Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. ¹⁸ Послухайте ж притчу про сіяча. ¹⁹ До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. ²⁰ А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; ²¹ але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. ²² А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. ²³ А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро. ²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. ²⁵ А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. ²⁶ А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. ²⁷ І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? ²⁸ А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? ²⁹ Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. ³⁰ Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. ³¹ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. ³² Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. ³³ Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. ³⁴ Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, ³⁵ щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! ³⁶ Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. ³⁷ А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, ³⁸ а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; ³⁹ а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. ⁴⁰ І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. ⁴¹ Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, ⁴² і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! ⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! ⁴⁴ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. ⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, ⁴⁶ а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. ⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. ⁴⁸ Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. ⁴⁹ Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, ⁵⁰ і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! ⁵¹ Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому. ⁵² І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. ⁵³ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. ⁵⁴ І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? ⁵⁵ Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? ⁵⁶ І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? ⁵⁷ І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! ⁵⁸ І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.^{14 1} Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, ² і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... ³ Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. ⁴ Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! ⁵ І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. ⁶ А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. ⁷ Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. ⁸ А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... ⁹ І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. ¹⁰ І послав стяти Івана в в'язниці. ¹¹ І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... ¹² А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. ¹³ Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. ¹⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. ¹⁵ А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. ¹⁶ А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. ¹⁸ А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. ¹⁹ І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. ²⁰ І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... ²¹ Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. ²² І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. ²³ Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. ²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. ²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. ²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... ²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! ²⁸ Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. ²⁹ А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. ³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... ³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? ³² Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. ³³ А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! ³⁴ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. ³⁵ А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. ³⁶ І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.^{15 1} Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: ² Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. ³ А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? ⁴ Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. ⁵ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, ⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. ⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ⁸ Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! ⁹ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей... ¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! ¹¹ Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. ¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? ¹³ А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. ¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... ¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. ¹⁶ А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? ¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? ¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. ¹⁹ Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. ²⁰ Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! ²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. ²² І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! ²³ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! ²⁴ А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... ²⁵ А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! ²⁶ А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... ²⁷ Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. ²⁸ Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. ²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. ³¹ А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! ³² А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. ³³ А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴ А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. ³⁵ І Він ізвелів на землі посідати народові. ³⁶ І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. ³⁷ І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... ³⁸ Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. ³⁹ І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.^{16 1} І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. ² А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. ³ А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! ⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов. ⁵ А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. ⁶ Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! ⁷ Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. ⁸ А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? ⁹ Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? ¹⁰ Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? ¹¹ Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! ¹² Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. ¹³ Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? ¹⁴ Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. ¹⁵ Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? ¹⁶ А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! ¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. ¹⁸ І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. ¹⁹ І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! ²⁰ Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос. ²¹ Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. ²² І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! ²³ А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! ²⁴ Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. ²⁵ Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. ²⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? ²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. ²⁸ Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.^{17 1} А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. ² І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. ³ І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. ⁴ І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. ⁵ Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! ⁶ А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... ⁷ А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! ⁸ Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. ⁹ А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. ¹⁰ І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? ¹¹ А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. ¹² Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них. ¹³ Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. ¹⁴ І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, ¹⁵ і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. ¹⁶ Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його. ¹⁷ А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його! ¹⁸ Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! ¹⁹ Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? ²⁰ А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! ²¹ Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом. ²² Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, ²³ і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились... ²⁴ Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? ²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? ²⁶ А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! ²⁷ Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...^{18 1} Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? ² Він же дитину покликав, і поставив її серед них, ³ та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! ⁴ Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. ⁵ І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. ⁶ Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині... ⁷ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! ⁸ Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. ⁹ І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. ¹⁰ Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. ¹¹ Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. ¹² Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? ¹³ І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих. ¹⁴ Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих. ¹⁵ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. ¹⁶ А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. ¹⁷ А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! ¹⁸ Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. ¹⁹ Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! ²⁰ Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. ²¹ Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? ²² Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! ²³ Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. ²⁴ Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. ²⁵ А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. ²⁶ Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! ²⁷ І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. ²⁸ А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! ²⁹ А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! ³⁰ Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. ³¹ Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. ³² Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. ³³ Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? ³⁴ І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. ³⁵ Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.^{19 1} І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. ² А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.