Mark 7 Cross References - UkrainianNT

¹ І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.² І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:³ (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;⁴ і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).⁵ Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?⁶ Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.⁷ Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.⁸ Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.⁹ І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.¹⁰ Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.¹¹ Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;¹² і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,¹³ обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.¹⁴ І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:¹⁵ Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.¹⁶ Коли хто має уші слухати, нехай слухає.¹⁷ І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.¹⁸ І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?¹⁹ бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?²⁰ Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.²¹ З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,²² злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:²³ все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.²⁴ І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.²⁵ Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому²⁶ Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.²⁷ Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.²⁸ Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.²⁹ І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.³⁰ І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.³¹ І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.³² І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.³³ І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;³⁴ І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.³⁵ І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.³⁶ І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;³⁷ І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.

¹ Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:¹¹ Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.¹² Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?¹³ Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.¹⁴ Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;¹⁸ а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.²⁰ Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

²² А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

¹⁷ І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

⁵³ Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,⁵⁴ чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

³ Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?⁴ Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?⁵ Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.

²³ Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.²⁴ Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

¹⁴ Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

²⁸ І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

⁸ Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.

¹⁴ Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

⁵ Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

⁷ Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.⁸ Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.⁹ І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.¹⁰ Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.

¹³ обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

¹⁴ і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

⁸ Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу

²¹ (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся),²² що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?²³ Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла.

¹⁸ знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отців переданого,

²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

³⁸ Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.³⁹ Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.

⁶ Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.

²⁵ Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє.

¹⁰ а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

⁸ Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники.

⁷ коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха.

² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

¹⁶ І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?¹⁷ І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння;¹⁸ А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?

² І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:³ (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

²¹ Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.

²⁴ Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.

¹² і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

⁶ Повеліваємо ж вам, братте, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.

¹¹ Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нічого не роблять, а метушять ся.

⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

¹³ Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.¹⁴ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.¹⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

³⁹ Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.⁴⁰ Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.⁴¹ Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.⁴² Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.⁴³ Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.⁴⁴ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.

⁴² Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

⁴¹ Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.⁴² Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.

⁵⁴ Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.⁵⁵ не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

²⁴ Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого.

²⁵ І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,

⁵ мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

¹⁶ Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними.

¹⁴ Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?¹⁵ Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,¹⁶ а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь 1 годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь? ¹⁷ Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі.

⁷ Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.

⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

¹⁴ коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

⁵⁸ Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.

²² що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?

¹ Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,² в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,³ що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.

⁹ Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні.

²⁶ Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

²⁰ Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?

¹¹ А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його.¹² Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповіді Божі і віру Ісуса.

¹⁸ Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто долежить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзі сїй.

³ (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;⁴ і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

³ (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

³¹ То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

²¹ Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

⁴ що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог.

⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.

¹⁹ Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.

⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

¹⁸ І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий.

⁴ Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителяя; се бо добре і любо перед Богом.⁵ Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповае на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч.⁶ Котора ж роскошув, та жива - вмерла.⁷ І се наказуй, щоб непорочні були.⁸ Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляв, той відцуравсь віри, і гірший од не вірного.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.¹⁹ Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.²⁰ Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

⁹ І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

²¹ зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

¹⁴ не вважаючи на жидівські байки, нї на заповіді людей, що одвертають ся од правди.

¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

¹ Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.

⁵⁴ Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.⁵⁵ А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.⁵⁶ Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?⁵⁷ Чом же й про себе не судите право?

⁴⁵ Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:⁴⁶ Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;⁴⁷ що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

³⁰ Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.

¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

¹⁸ І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?¹⁹ бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?²⁰ Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.²¹ З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,²² злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:²³ все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

¹⁴ Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.¹⁶ Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

⁸ Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.⁹ Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,¹⁰ Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.

²⁰ а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.²¹ Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

¹⁷ Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

²⁵ Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.

³ що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.⁴ Бо всяке створіннє Боже добре і шщо не гидке, коди з подякою приймаємо;⁵ осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

¹⁵ Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

⁹ У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає.

⁹ І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

²³ Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

⁷ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по середині раю Божого.

¹¹ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.

¹⁷ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на камені нове імя написане, котрого ніхто не знає, тільки, хто приняв.

²⁹ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

⁶ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

¹³ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

²² Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

¹⁰ І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

³⁶ Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

¹⁰ Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

³⁴ Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.

²⁸ І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

¹¹ Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

¹³ І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?

²⁵ І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

¹⁰ Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?

² Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.

¹¹ Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:

¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

⁴¹ Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.

¹⁵ А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

⁹ Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,

¹ Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.² Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.³ Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.⁴ Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.⁵ Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день

⁵ Кожен у своїй мислї нехай буде певен.⁶ Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.⁷ Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.⁸ Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.⁹ На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.¹⁰ Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.¹¹ Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.¹² Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.

¹³ їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.

¹⁶ Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяца, або суботи.

²¹ (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся),²² що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?

³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.³⁵ Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.³⁶ Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня.³⁷ Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.

¹⁵ Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

⁶ Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

¹⁴ Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.¹⁵ Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

⁶ язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.

¹ Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?

⁴ І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.²⁶ Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.²⁷ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.²⁸ Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

¹⁵ І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

⁴ Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

²² Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

⁵ Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.

⁸ Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

⁷ Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.⁸ Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

¹⁹ Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,²⁰ ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,²¹ зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

³ Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

⁴ то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?

¹ Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?² Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.³ Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.

² щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїдї.³ Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпусті, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях.

²³ Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!

¹⁵ Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

⁵ руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

¹⁵ Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,

⁵ Саме так, молодші, коріть ся старшим; усі ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."

¹⁸ І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?

¹⁷ Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

⁸ так і сї сновиди опоганюють тіло, начальством же гордують, а на власть хулять.

²⁸ І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.

²¹ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

²¹ Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.²⁴ Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.²⁵ Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.²⁶ Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.²⁷ А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.²⁸ Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

¹ І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї.

⁷ Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,⁸ і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

³¹ І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.³² І поплили в пусте місце човном, окроме.

²⁵ Так само й добрі діла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.

²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

⁴⁰ І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.

²² І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,²³ і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

³³ Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

¹⁷ І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.¹⁸ І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.¹⁹ Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.²⁰ І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.²¹ І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. ²² І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.²³ Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

¹⁶ і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

²⁵ Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.²⁶ Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.

⁸ А я Йоан, що бачив се і чув; і коли чув я, і бачив, упав я поклонитись перед ногами ангела, що менї се показував.⁹ І каже менї: нї, глянь, я бо слуга-товариш твій, і братів твоїх пророків, і тих, що хоронять слова книги сієї: Богу поклони ся.

²⁸ Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

¹¹ де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.

⁶ Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.

⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;

²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,

¹² що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї.

⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

⁶ Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;⁷ тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.⁸ Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

³⁰ як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.³¹ Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;³² веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

¹⁷ Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?¹⁸ Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!

²⁹ Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;

¹² Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.

⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,⁹ а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

¹² що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї.¹³ Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.¹⁴ Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;

⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

³ Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

⁹ Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.¹⁰ Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,¹² а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.¹³ І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

⁸ хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.

⁵⁰ Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.⁵¹ Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.⁵² Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

¹⁸ І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.

²⁵ І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

²⁹ І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.³⁰ І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,³¹ так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

²⁰ І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

²⁴ І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

³² Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.³³ І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.

²³ і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

¹⁴ І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.

⁴⁰ І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.

²³ І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

⁶ Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому,⁷ і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.

⁴¹ Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

⁴¹ Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

⁴¹ І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

¹² І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

¹⁴ І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.

⁴² А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

⁴¹ І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

³³ Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

³⁵ І заплакав Ісус,

³⁸ Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.

⁴¹ Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.

⁴³ се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

¹ Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

³⁴ І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.

⁴⁰ Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

¹⁵ Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

⁵ сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

¹² І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.

⁴ І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

⁴⁴ і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.⁴⁵ Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.

¹² І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

⁴³ І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

²⁶ І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.

²⁷ І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його?

⁴¹ І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

⁴² І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

⁵¹ І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

⁴¹ Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁷ Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?⁸ Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,⁹ Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,¹⁰ і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,¹¹ Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?¹² Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?

¹⁰ А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.¹¹ Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.¹² І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?¹³ Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

¹¹ Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.