2 Timothy Cross References - UkrainianNT

¹ Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,² Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.³ Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,⁴ бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,⁵ згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.⁶ З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.⁷ Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.⁸ Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,⁹ що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,¹⁰ тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм,¹¹ для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.¹³ Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.¹⁴ Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас.¹⁵ Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.¹⁶ Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;¹⁷ а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.¹⁸ Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

³⁹ Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁴ Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

³ Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

²¹ щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

²³ Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім.

¹ Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

¹ Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:

²⁰ Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

⁶ що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте,

¹⁹ скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне.

² в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

¹⁵ І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

³ Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),⁴ чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї,

²⁵ А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне.

¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.¹³ Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.

¹ Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

⁷ Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

¹⁹ Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь.

¹ Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.

² Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.

¹ Ти ж, сину мій, кріпшай у благодаті, що в Христї Ісусї,

³⁷ і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

³ І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.

¹ Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня.

¹⁴ Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

¹⁶ На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

⁴ Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,

²³ Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,

⁸ Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.⁹ Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,

¹² Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

¹⁴ і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

¹⁶ не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх,

² Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,³ без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

¹⁰ ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?

⁵ Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,

¹⁹ маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.

⁵ згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

¹⁵ і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасенне вірою в Христа Ісуса.

⁸ Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

²² І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.

²⁴ Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна.

¹⁹ служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання,

³¹ Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

³⁷ Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його,³⁸ смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.

¹¹ Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого;

³⁰ Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,³¹ щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,³² щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.

⁸ Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.

²⁶ Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

¹⁷ Ми ж, браттє, осиротівши без вас на час-годину, лицем, а не сердцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

⁹ Старай ся скоро прийти до мене.

²¹ Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.

⁴ І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.

¹⁷ Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.

⁴ І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло.

⁴⁷ Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.

²⁶ Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.

²¹ і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.

³⁸ Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

⁵ Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день

⁵ Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

¹⁴ Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

¹⁴ Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати.

⁶ в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,

⁶ Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував еси.

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

⁹ Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

¹³ По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.

²² Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро,

¹⁵ і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.¹⁶ Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.¹⁷ Так само й той, що два, придбав і він других два.¹⁸ Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.¹⁹ По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.²⁰ І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.²¹ Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.²² Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.²³ Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.²⁴ Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;²⁵ і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.²⁶ Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:²⁷ так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.²⁸ Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.²⁹ Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.³⁰ І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

¹³ Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

¹⁷ Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.¹⁸ Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

⁶ І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

⁶ Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри;⁷ чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;⁸ чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.

¹⁹ Духа не вгашуйте.

¹⁴ Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.

¹⁴ Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нЇ на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

² проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіинвм і наукою.

² науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

¹⁰ Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої.¹¹ Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.

¹² Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

¹ Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу,

⁵ Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землі Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували.

³⁵ Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.

¹⁹ Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

¹⁷ Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

⁸ А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

⁸ Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

²² А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

³⁸ Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

¹³ Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.

¹¹ І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.

²⁵ Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

⁴ І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,

¹³ Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось),

¹³ вам.¹⁴ Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,

⁸ котрий і явив нам вашу любов у дусї.

¹⁵ і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.

¹⁸ Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.

³⁸ Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

²⁶ Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

²⁷ І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

³⁵ І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

⁴¹ Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

¹⁶ Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

¹⁷ коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

³³ Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.

²⁵ Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,

⁶ яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,

⁹ Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.¹⁰ Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.¹¹ Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,¹² і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;¹³ нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

⁷ в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,

²³ Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.²⁴ Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.²⁵ Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;²⁶ у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;²⁷ у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі.

⁹ Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.¹⁰ Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний.

¹ Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган.

¹³ Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.

¹ Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

¹⁷ Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

⁷ Яко ж праведно єсть мені се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.

¹⁰ іцоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,

¹³ Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.

¹¹ кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпінне з радощами,

²⁴ Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тіло Його, котре єсть церква,

⁴ Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.

⁶ що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.

¹⁶ Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

³ Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

⁹ в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати.

¹¹ Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.¹² Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

⁵ Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

¹⁷ Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

⁵ котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасенне, готове явитись останнього часу.

¹³ а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились.¹⁴ Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся.¹⁵ Тільки ж нїхто з вас нехай не постраждає яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник;

¹⁴ А ми видїли й сьвідкувмо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.

¹¹ А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.¹² Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.

²⁴ Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радості,

² котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видів.

⁹ Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа.

¹¹ І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.

¹⁰ І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва.

²¹ І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам.²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

²¹ Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

³⁷ Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

⁹ Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.

²⁴ Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

⁴⁷ хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

¹⁸ Звісні од віку Богові всі діла Його.

²⁰ тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові

²⁸ покликані;²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.³⁸ Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,³⁹ нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

¹¹ ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).

²⁴ як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

⁵ Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.⁶ Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.

¹⁸ Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

²¹ Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:²² Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,⁴ яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,

⁹ обявивши нам тайну волі своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,

¹¹ у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по раді волї своєї,

⁵ і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

⁸ Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;⁹ не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.

¹¹ по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,

⁷ Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.

¹³ Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасенне осьвяченнем духа й у вірі правди,¹⁴ до чого покликав вас благовістом нашим, щоб здобути ся, слави Господа нашого Ісуса Христа.

¹ Павел, апостол Ісуса Христа, по повелінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої,

⁴ Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога,⁵ не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

¹ Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

¹⁵ а, яко Покликавший вас сьвятий, і. ви самі сьвяті у всьому життю будьте:¹⁶ бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят."

²⁰ призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,

⁹ Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

²⁰ Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.²¹ На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;

⁸ І поклонять ся йому всї, що домують на землї, котрих імена не написані в книзї життя Агнця, заколеного від основання сьвіта.

⁸ Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безодні, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї, (котрих імена не записані в книзі життя від основання сьвіта,) бачивши зьвіра, що був, і нема його, хоч і єсть.

¹¹ Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.

³¹ що приготовив єси перед лицем усіх людей,³² сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

³⁶ Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.

⁷ Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?

⁹ Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.

⁴² А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.

²⁴ Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.²⁵ Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.²⁶ Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,²⁷ і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.²⁸ Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,²⁹ і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

⁴⁰ Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

²⁵ Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.²⁶ всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

⁶ Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

³¹ Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

²³ Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,

⁷ тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;

³¹ То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

¹⁷ Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.¹⁸ Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

⁶ знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.

²⁶ тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, -

⁵ Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

²⁶ Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.

⁵³ Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.⁵⁴ Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.⁵⁵ Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

⁴ Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.

⁴ Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.

¹⁸ просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,

²⁶ тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його,²⁷ котрим Бог зводив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре всть Христос в вас, надїя слави,

⁸ І тоді відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнем приходу свого.

¹ Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

³ явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога.⁴ Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

¹¹ Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,

¹³ ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

⁴ Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога,

¹⁴ Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,¹⁵ і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.

³² Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

²⁰ призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,²¹ що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога.

¹ Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

³ Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

¹¹ Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

²⁰ Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого.

² щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,

¹⁸ а ростіть в благодаті і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

² (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам;)

⁷ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по середині раю Божого.

¹ А після сього бачив я ангела, що сходив з неба, що мав велику власть; а земля осьвітилась від слави його.

¹⁴ А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть.

¹ І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого.² А посеред улицї його, та й по сей і по той бік ріки - дерево життя, що родить овощі дванайцять (раз), і що місяця свій овощ дає, а листє з дерева на сцїленнє поган.

¹⁴ Блаженні, що творять заповіді Його, щоб мали власть до дерева життя, і увійшли ворітьми в город.

¹⁷ А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чув, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.

¹⁵ Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

⁷ котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

⁷ хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.

⁷ На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.

²² Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?

²¹ і на ймя його вповати муть погане.

³⁶ Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій.

¹² Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

⁴⁶ І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

³⁹ Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.⁴⁰ Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

⁴⁴ Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

²⁸ І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.²⁹ Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.³⁰ Я і Отець одно.

¹¹ І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.¹² Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

¹⁵ Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.

⁵⁹ і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.

¹⁶ я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.

⁴⁶ Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

⁵⁰ Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

⁵ Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,⁶ вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,

²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.²⁹ (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)³⁰ І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.

²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.²³ Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,²⁴ звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.

⁴ терпінне ж досьвід, досьвід же надію,⁵ надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого.

¹³ кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.

¹² щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його;¹³ і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,

¹ Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган.² Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,³ що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,⁴ з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),⁵ котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,⁶ що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте,

²⁰ по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю.

⁸ Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,

¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).

⁴ Ви ж, браттє, не в темряві, щов той день як злодій, захопив вас.

²⁰ О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнослова і перекорів неправдивого розуму,

⁸ Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

¹⁸ Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш.

¹⁰ Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,¹¹ гонеиню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.¹² І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.

⁸ На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

¹⁶ У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм.¹⁷ Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

¹⁸ У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти.

²⁵ Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

² дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

¹⁶ коли ж яко Християнин, то нехай ве соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.

¹⁹ Тим то й страждаючі по волі Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре.

²⁰ наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї.

¹⁷ Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.

²⁷ Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,

⁹ Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чиніть, то Бог миру буде з вами.

⁴ почувши про віру вашу в Христї Ісусї і любов, що маєте до всїх сьвятих,

²¹ Всього досліджуйте; доброго держітесь.

¹⁰ про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,

¹⁴ Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.

³ Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної,

¹⁴ Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

² і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

¹⁴ Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь вси,

⁹ щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

¹ Ти ж говори, що личить здоровій науцї:

⁸ слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

⁶ Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

¹⁴ Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

²³ держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

³ Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасенне, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.

²⁵ тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду.

³ Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе.

¹¹ Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого.

¹¹ Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

¹⁷ Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

² Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.

⁹ Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

¹¹ Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

¹³ Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

¹⁶ Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?

¹⁹ Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?

¹⁷ Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.

¹⁶ Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.

¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.²⁰ Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:

²² На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом.

¹⁸ І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,

¹¹ та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі буди менї втїхою.

¹¹ по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.

⁶ Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

¹⁰ Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.

²⁷ І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.

³¹ І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

¹⁶ Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

¹⁹ Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.

²¹ Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.

¹⁰ Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;¹¹ Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.

¹⁶ У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм.

⁷ Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

³⁵ Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;³⁶ нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.³⁷ Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?³⁸ Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?³⁹ Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?⁴⁰ І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

²⁰ Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.

¹⁸ Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.

¹² Бо порядкуванне служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткуе многими подяками Богові.¹³ Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма,¹⁴ і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.

²⁰ Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобав мені глаголати.

¹⁹ Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.

⁷ Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих пізнали одради через тебе, брате.

²⁰ Так, брате, нехай маю потіху з тебе в Господї, звесели серце моє в Господї.

¹⁰ Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

³⁴ Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

³⁰ Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,³¹ проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

³⁴ Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

⁷² щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

⁷⁸ по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

³ і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.

¹ Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,

²³ всі бо згрішили, і лишені слави Божої,²⁴ оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,

¹⁵ Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.¹⁶ Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.¹⁷ Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.¹⁸ Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).¹⁹ Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?²⁰ Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?²¹ Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?²² Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,²³ і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

⁸ Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.

¹ Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам:

⁴ Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,

¹⁹ Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його?

³ Яко із ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,

¹² Тихика ж послав я в Єфес.

¹⁰ Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували,

¹ Ангелові Ефєської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих: