1 Thessalonians 2 Cross References - UkrainianNT

¹ Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;² нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.³ Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,⁴ а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.⁵ Школи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.⁷ Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,⁸ оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовісте Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.⁹ Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.¹⁰ Ви сьвідки і Бог, як преподобне, і праведно, і непорочне ми обертались між вами віруючими,¹¹ яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;¹² щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.¹³ Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.¹⁴ Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,¹⁵ що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,¹⁶ що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий).¹⁷ Ми ж, браттє, осиротівши без вас на час-годину, лицем, а не сердцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.¹⁸ Тимже хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.¹⁹ Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його?²⁰ Ви бо слава наша і радість.

² котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

¹⁰ Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

⁵⁸ Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.

¹ Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

² А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.

¹¹ Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

¹⁶ держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.

³ без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,⁴ знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.⁵ Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.⁶ І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,⁷ так що ви стали ся взором усім віруючим у Македониї і Ахаї.⁸ Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.⁹ Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,¹⁰ і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

¹³ Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

⁵ Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.

¹⁰ як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.

¹ На останок, молітесь, братте, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,

¹³ Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

²⁰ Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.

³¹ А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

⁴¹ Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

⁹ Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.¹⁰ І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.

³ Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

¹ І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.² Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.

¹² а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.

²² І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.²³ І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх²⁴ Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

³⁷ Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

² По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,³ виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам.⁴ І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.⁵ Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.⁶ Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;⁷ Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.⁸ Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се.⁹ І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх.

¹⁷ Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.

⁸ Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.

¹⁹ і за мене, щоб мені дано слово на відкривавше уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;²⁰ Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобав мені глаголати.

²⁷ Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,²⁸ і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знав погибелі, а вам спасення, і воно від Бога.²⁹ Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,³⁰ маючи ту ж боротьбу, яку в менї виділи, і тепер чуєте про мене.

¹ Хочу оце, щоб ви знала, яку велику боротьбу маю за вас і за Лаодичан і за тих, що не бачили обличчя мого в тїлї,

⁵ Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.

¹² З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

³⁶ другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці;³⁷ каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,

² дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.³ Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

¹⁴ чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям.¹⁵ Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,¹⁶ яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.

³ Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасенне, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.

³³ Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.³⁴ Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.

¹⁷ Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

² а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом.

⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.

² Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали.

¹³ Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

¹⁶ Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?¹⁷ Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?¹⁸ Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?

⁵ Школи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

¹¹ яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

¹ Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.² Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом.

⁷ Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.

¹¹ І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї,

¹⁶ Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

⁴² Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

¹¹ Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

²⁴ Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:²⁵ бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

²⁷ Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

⁴ І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,⁵ щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.

¹ Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.² Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.

²⁵ Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.

¹⁷ Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.

¹¹ Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.

¹⁶ Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.

¹⁰ Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

⁷ Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:

⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

⁶ не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі,

²² Слуги, слухайте у всьому панів по тілу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простоті серця, боячись Бога;

¹¹ по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.¹² І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу,¹³ мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.

²⁰ О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнослова і перекорів неправдивого розуму,

¹⁴ Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

² і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

³ явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога.

¹³ І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

²³ І діти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я досліджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим.

¹⁶ І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

¹³ Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

³³ Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.

⁹ Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,

¹⁸ Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

¹⁷ Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?

²⁰ Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

¹⁰ Ви сьвідки і Бог, як преподобне, і праведно, і непорочне ми обертались між вами віруючими,

³ не пяницею, не до бійки, йе до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем,

⁸ Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали,

⁷ Треба бо єпископу без пороку бути, яко Божому доморядннкояі, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,

² пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця;

³ і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

¹⁴ очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливосте, се - діти прокляття;¹⁵ котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,

¹⁸ Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,

¹¹ Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунті як Корей.

¹² товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перед, і виссону, і ба-гряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слоневої, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора;¹³ і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшениці, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тіл, і душ людських.

⁴¹ Чести від людей не приймаю.

⁴⁴ Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

¹⁸ Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.

⁴³ Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

¹ Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?² Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

⁴ Хиба ми не маємо власти їсти і пити?⁵ Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?⁶ Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?

¹² коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.¹³ Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.¹⁴ Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.¹⁵ Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.¹⁶ Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!¹⁷ Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.¹⁸ За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.

⁹ І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.

¹³ Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.¹⁴ До тїло не єсть один член, а многі.¹⁵ Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?

¹ Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;² благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.

¹⁰ бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -¹¹ такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

¹⁰ Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне.

²⁶ Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

¹³ Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.

⁹ Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

⁸ бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі.⁹ Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,

¹⁷ Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.

⁸ Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,⁹ та ради дюбови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

²⁹ Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

¹⁵ Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.¹⁶ Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.¹⁷ Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

¹⁸ І до сорока літ годував їх у пустині.

³ І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.

²² недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

¹ Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

⁴ Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас.

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

²⁴ Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тпхим до всїх, навчаючим, незлобним,²⁵ щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди,

¹⁷ А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

² В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий

²³ Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

¹¹ Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого;¹² се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,² що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.³ Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;

¹ Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне.

²⁹ Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.

¹¹ Уста наші відкрились до вас, Коринтяне,- серця, наші розпросторились.¹² Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.¹³ Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.

¹⁵ Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами

¹⁹ Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,

⁸ Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.

¹⁷ Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.

²⁰ Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.

²⁵ Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.²⁶ Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

¹ Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.

⁷ яко ж і навчились од Єпафра, любого нашого товариша слуги, котрий єсть вірний служитель Христів, за вас,

²⁸ котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудроети, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї

¹² Витав вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.

¹ Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,

¹⁷ Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.

¹⁶ У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.

³⁷ і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

⁷ Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

³ А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу.

²⁴ Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

³¹ Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

³⁴ Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.³⁵ У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.

¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове.

¹² і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

⁶ Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?⁷ Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?

¹⁵ Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.

¹⁸ За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.

⁵ в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,

⁹ і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

¹³ Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду¹⁴ Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей

¹⁶ Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб.

³ без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

² нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

⁶ Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

¹⁰ ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?

⁷ Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,⁸ анї їли дармо хлїб у кого; а в труді і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нікого з вас:⁹ не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобати ся нам.

¹¹ по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.

¹⁰ На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усіх людей, а найбільш вірних.

⁵ Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповае на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч.

³ Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

¹⁸ Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,

²⁶ Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.

¹⁶ На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

¹² Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

³ Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,⁴ а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,⁵ в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,⁶ в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,⁷ в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,⁸ славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;⁹ яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;¹⁰ яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.

¹¹ Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).

³¹ Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.

⁵ Школи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

⁷ Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,

¹² Ніхто ж нехай молодістю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусі, у чистоті.

¹⁰ Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

⁷ У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих діл, у науці цїлость, поважність,⁸ слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

³ анї пануйте над народом, а взором будьте стада;

² Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.

¹⁴ Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.¹⁵ Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

¹⁷ Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

⁷ Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

¹ Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.

¹¹ Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите.

¹² Таким-то повеліваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.

⁷ І се наказуй, щоб непорочні були.

²¹ Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нічого не роблячи по привичцї (пристрастї).

² Хто ж мав вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй.

¹³ Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє:

¹⁷ Багатим у нинішнім віцї заказуй не високомудроватя, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога ясивого, що дає нам усе щедро на втїху;

¹ Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що мав судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:² проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіинвм і наукою.

⁶ Молодик так само напоминай знати міру.

⁹ Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,

¹⁵ Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай ніхто тобою не гордує.

²² Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.

²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові

²⁸ покликані;

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

²³ і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,²⁴ як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

⁹ Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого.

¹⁶ Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.

¹ Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

² і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

⁸ Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла:

²⁷ Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,

¹⁰ щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога,

⁶ Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому,

¹² щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не ввали нужди нї в чому.

²⁴ Вірен, Хто покликав вас. Він і зробить (се).

¹¹ Того й молимо ся всякого часу за вас, щоб сподобив вас поклику Бог ваш, і сповнив усяке благоводеннє благости і діло віри в силї,¹² щоб прославилось імя Господа яашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому, по благодатї Бога нашого і Господа Ісуса Христа.

¹³ Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасенне осьвяченнем духа й у вірі правди,¹⁴ до чого покликав вас благовістом нашим, щоб здобути ся, слави Господа нашого Ісуса Христа.

⁹ що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

¹⁵ а, яко Покликавший вас сьвятий, і. ви самі сьвяті у всьому життю будьте:¹⁶ бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят."

⁹ Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

⁹ не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили.

¹⁰ Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте. Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушне).

⁶ Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правді і не творимо правди;⁷ коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха.

⁶ Хто говорить, що в Ньому пробував, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.¹⁴ А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

¹ І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

¹¹ Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже.

²¹ Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його.

²⁸ Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.

³ Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам.

¹⁷ Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

¹⁹ І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.

⁴¹ Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

¹⁴ Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

³³ Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

⁴⁴ А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.⁴⁵ Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.⁴⁶ Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

⁴⁸ Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

¹⁴ І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.

³⁰ а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?³¹ Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.³² І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.³³ І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.³⁴ І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

¹¹ Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.

¹⁸ Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.¹⁹ І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?²⁰ Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.

³² Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.

⁸ Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.⁹ Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

¹⁷ Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.¹⁸ Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.

¹⁷ Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже.

¹⁸ Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

¹⁴ І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

⁶ що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дав овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї,

² Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,³ без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

¹² Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

¹⁸ Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

²³ як народжені не з тлінного сїмя а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік.

²⁵ а слово Господнє пробував по вік." Се ж слово - благовіствововане між вами.

² Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасенне;

¹⁶ Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.¹⁷ Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."¹⁸ сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.¹⁹ Ще ж маємо певнїше слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж День засияє, і денниця зійде в серцях ваших;²⁰ се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.²¹ Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

² щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,³ І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

⁴ Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.⁵ Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

¹ Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

³ Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,

¹ Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея,

¹³ Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;

³¹ Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.

¹⁹ Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

¹ Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.² Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,³ а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)

¹ Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська.² По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,³ виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам.⁴ І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.⁵ Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.⁶ Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;⁷ Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.⁸ Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се.

¹³ Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ.

¹⁷ Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.

¹ Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,² що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх.

²² був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

¹ Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських.у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.

⁶ І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,

⁴ Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.

¹ Павел, та Силуан, та Тимотей церкві Солунській у Бозї, Отцї нашому, і Господі Ісусї Христї:

⁴ так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всіх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте,

⁷ Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом).⁸ Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

³³ то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.³⁴ Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

¹² Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

³⁵ І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.³⁶ Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.³⁷ На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.³⁸ Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

³¹ Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.³² І ви доповнюйте міру батьків ваших.³³ Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного?³⁴ Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:³⁵ щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!

²⁵ І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.

⁴⁸ Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.⁴⁹ Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,⁵⁰ щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,⁵¹ від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.⁵² Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.⁵³ Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,

³³ Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.

²⁰ як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²³ Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

¹⁵ а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

¹⁰ то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

³⁰ Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

⁵² Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.

³ а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)

¹⁸ і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.¹⁹ А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.²⁰ І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

⁵ Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині.

⁷ Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва?⁸ Принесіть же овощ достойний покаяння;⁹ і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.¹⁰ Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.

¹² У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.⁴² Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ?⁴³ Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.⁴⁴ І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того.

⁶ а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.⁷ Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

³² І ви доповнюйте міру батьків ваших.

⁶ Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

¹⁴ І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.

²¹ буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.²² І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

⁵⁰ щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,⁵¹ від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.

⁴² глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.⁴³ Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.⁴⁴ І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

²⁰ Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.²¹ Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.²² Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.²³ Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.²⁴ І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

¹² і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

² І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,³ кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

¹⁷ Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?¹⁸ Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!

⁴⁵ Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

⁵⁰ Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

² Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів.

⁵ Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,

¹⁹ Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

⁵ Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.⁶ Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;

¹² Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд,¹³ говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога.

⁹ Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

²⁷ Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,²⁸ гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.²⁹ (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)³⁰ І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.³¹ Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.

²¹ І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.²² Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.

¹³ Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.¹⁴ Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?¹⁵ А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

¹¹ Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.

¹³ Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.

¹⁰ і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

¹⁰ і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.

⁴ котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.

⁸ а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне.

²⁷ а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.²⁸ Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:²⁹ Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?³⁰ Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

¹ Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.² Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.³ Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь⁴ Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннв женцїв до ушей Господа Саваота дійшло⁵ Розкошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.⁶ Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.

¹¹ Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся.

¹⁵ І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

¹⁰ Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу.

¹³ Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

²³ Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,

³ Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,

²² Коли ж жити менї тілом, се минї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.²³ Тісно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.²⁴ А щоб пробувати в тїлї, се нужнїш ради вас.²⁵ І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,²⁶ щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.

⁵ бо хоч я тїлом і оддалеки, та духом з вами, радуючись і дивлячись на ваш порядок і утвердженнє віри вашої в Христа.

⁶ Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,

¹⁰ ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?¹¹ Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.

¹⁰ Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.

²² Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.

²¹ Витаннє моєю рукою Павловою.

¹² Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.¹³ Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.¹⁴ І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

¹⁸ Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь.

¹⁷ Витанне моєю рукою Павловою, котре єсть знав у всякому посланню; так пишу:

⁹ та ради дюбови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

¹⁰ Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.

⁹ скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.¹⁰ І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч.¹¹ І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.¹² Тим то веселіте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час.

²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.

¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.¹⁷ Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.¹⁸ Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове.

⁵ Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

²³ Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.

¹⁴ як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

²⁰ Ви бо слава наша і радість.

¹³ щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа наглого Ісуса Хриота з усіма сьвятими Його.

¹⁵ Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.

²³ Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсім, і ввесь ваш дух, і душа, і тіло нехай збережеть ся непорочне у прихід Господа нашого Іеуса Христа.

⁷ а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили,

¹⁴ додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,¹⁵ котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар вад царями і Пан над панами;

¹³ ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

⁴ і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

²⁸ Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході.

²⁴ Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радості,

⁷ Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.

¹⁰ упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолі, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:¹¹ Достоєн єси. Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.

¹² І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його.

⁷ Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.