Psalms 141 Cross References - Ukrainian

¹ Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!² Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!³ Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!⁴ Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!⁵ Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.⁶ Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони...⁷ Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.⁸ Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!⁹ Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!¹⁰ Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

¹⁹ Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...

¹³ бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...

¹⁷ Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,¹⁸ і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

⁵ Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь! А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

¹² Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!

¹ Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!

⁷ Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!

³⁹ Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір.

⁴¹ А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа,⁴² стале цілопалення для ваших поколінь при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися вам, щоб говорити до тебе там.

⁷ І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його.⁸ І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління!⁹ Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому.

³⁴ І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині.³⁵ І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе.³⁶ І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для вас!³⁷ А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, воно буде тобі святість для Господа!³⁸ Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

¹ І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.² І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

¹¹ І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому.¹² І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу.¹³ І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер.

³⁵ І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

^{46 47 48}

³⁶ І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом.

⁴ І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.

³ Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!

² Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!

⁴ ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!

² Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!

⁸ Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.

²¹ і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви.

¹¹ Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звеличиться Ймення Моє між народами, каже Господь Саваот.

⁹ за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.¹⁰ Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.

¹ А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.

⁸ Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.

⁸ А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих.

³ І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом.⁴ І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога.

³ Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,⁴ а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.⁵ Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

¹³ Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?

¹ Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів.

⁸ Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!

⁵ І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!

²⁶ Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

² Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

² а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім.

³⁰ Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

⁴ І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі.

⁵⁸ щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

²² А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

³⁶ Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.

¹ Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,² і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:³ не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!

⁶ Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,⁷ бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,⁸ той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!

¹⁷ Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!

⁵ І призначив їм цар щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив, а на їхнє виховання три роки, а по закінченні їх стануть вони перед царським обличчям.⁶ І були серед них з Юдиних синів Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.⁷ А начальник евнухів дав їм інші імена, і дав Даниїлові ім'я Валтасар, а Ананії Шадрах, а Мисаїлові Мешах, а Азарії Авед-Неґо.⁸ І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника евнухів, щоб не осквернитися.

¹³ І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

¹³ І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!¹⁴ А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!

²⁷ Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.²⁸ Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

³¹ Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!

³³ Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!

¹⁷ Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,

¹³ Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

⁴ І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.

³¹ то це не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!³² І сказав Давид до Авіґаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!³³ І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.³⁴ Але живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!

⁷ І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.⁸ І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.⁹ І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.¹⁰ А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.¹¹ Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.¹² Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.¹³ І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!

⁷ А того часу прийшов прозорливець Ханані до Аси, Юдиного царя, та й сказав до нього: Через те, що ти спирався на сирійського царя, а не сперся на Господа, Бога свого, тому втекло з твоєї руки військо сирійського царя.⁸ Чи ж не були кушеяни та ливіяни військом дуже великим, колесницями й верхівцями дуже численними? Та коли ти сперся на Господа, Він дав їх у твою руку.⁹ Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього. Тому зробив ти нерозумно, бо відтепер будуть у тебе війни!¹⁰ І розгнівався Аса на прозорливця, і дав його до в'язниці, бо був у гніві на нього за це. І Аса тиснув декого з народу того часу.

¹⁶ І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника? Перестань собі, нащо вбивати тебе? І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради...

⁵ Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!

¹⁸ бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.

⁴ Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!

²³ Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,

⁸ Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.⁹ Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

⁵ Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

²² Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

²⁵ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

¹² Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

⁵ Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.⁶ Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

⁵ Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,

⁴⁴ А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

¹¹ Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.¹² Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.¹³ А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.¹⁴ А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

¹ Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

¹⁶ Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.¹⁷ А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,¹⁸ хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!

¹⁴ Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я,¹⁵ і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.¹⁶ Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!

¹⁹ Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!

¹ А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.² І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів.³ І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками.⁴ І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього!⁵ І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним.⁶ І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом.⁷ А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них.⁸ І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа.

¹⁷ І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,¹⁸ та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:¹⁹ О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!²⁰ Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!²¹ Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!²² Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!²³ Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!²⁴ Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!²⁵ Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!²⁶ Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!²⁷ Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

⁴ І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.⁵ І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!⁶ А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.

¹ І посходилися всі Ізраїлеві племена до Давида в Хеврон та й сказали йому: Оце ми кість твоя та тіло твоє ми!² І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приводив назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем.³ І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а цар Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем.

¹ А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого.

¹ А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.² І гналися филистимляни за Саулом та за його синами. І повбивали филистимляни Йонатана, і Авінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів...³ І став бій тяжкий для Саула, і лучники кинулися на нього, і він злякався тих лучників.⁴ І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча та й упав на нього...⁵ І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на меча, та й помер...⁶ І помер Саул і троє синів його, та ввесь його дім померли разом.⁷ І побачили всі ізраїльтяни, що мешкали в долині, що всі втікають, та що помер Саул та сини його, то покидали свої міста й повтікали, а филистимляни поприходили, й осілися в них...

¹ І зібрався ввесь Ізраїль до Давида в Хеврон, говорячи: Оце ми кість твоя та тіло твоє!² І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приводив Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти будеш пасти народа Мого, Ізраїля, і ти будеш князем над народом Моїм, Ізраїлем.³ І прийшли всі Ізраїлеві старші в Хеврон, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І помазали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла.

³⁸ Усі ці люди військові, що ставилися в бойовому порядку, цілим серцем поприходили до Хеврону, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й решта Ізраїля були односерді, щоб настановити Давида царем.

² І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.

¹² а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі. І привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я тієї скелі, і всі вони позабивалися...

² Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!

²² І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

¹⁸ Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка, що носять лляного ефода.¹⁹ А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.

²² Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

⁵ Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!

³⁶ Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

⁹ Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

³⁷ Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

⁸ І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий.⁹ І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів.

¹² Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!

¹² Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

¹ Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

¹⁵ Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.¹⁶ Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!¹⁷ Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!

¹⁷ Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

¹ Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!² Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

³ Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!⁴ Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє...

¹⁷ Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх!

¹⁸ Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!

¹² Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

¹¹⁰ Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

⁵ Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати...

³ Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

¹⁴ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

²² Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...

²⁰ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

¹⁰ І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...

¹⁵ Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.¹⁶ Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,

⁸ Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

¹⁴ Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,¹⁵ та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!

⁷ Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!⁸ Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

⁹ не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.

⁸ Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.