Proverbs 24:22 Cross References - Ukrainian

²² бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?

³¹ І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!³² А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.³³ І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!³⁴ А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!³⁵ І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

¹ А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа.² І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів.³ І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками.⁴ І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього!⁵ І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним.⁶ І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом.⁷ А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них.

⁷ І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!⁸ І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

¹⁶ І повтікали ізраїльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку.¹⁷ І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою, і попадали трупи з Ізраїля, п'ять сотень тисяч вибраних мужів!

¹¹ Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

¹⁴ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.

² Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.

¹¹ Єфрем став пригноблений, судом розбитий, бо він намагався ходити за марнотою.

¹⁰ Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?¹¹ Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.