Matthew 26:39 Cross References - Ukrainian

³⁹ І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

³ І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

⁵ І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

²² А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

²⁶ А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.

¹⁶ І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої...

²⁸ Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

²² А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

²⁴ Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.

⁴² Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

²² Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних.

³⁵ І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.³⁶ І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

¹⁶ І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...

⁴¹ А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,⁴² благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

³⁰ Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

³⁸ Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

⁴¹ І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

²⁷ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...²⁸ Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

³¹ та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!

¹¹ Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?

²⁵ А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

¹ Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.² Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.³ Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене.

⁸ Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

⁷ Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.

¹⁰ І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва.