Luke 10 Cross References - Ukrainian

¹ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.² І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.³ Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.⁴ Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.⁵ Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!⁶ І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.⁷ Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.⁸ А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.⁹ Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!¹⁰ А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:¹¹ Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!¹² Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!¹³ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!¹⁴ Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...¹⁵ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!¹⁶ Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.¹⁷ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!¹⁸ Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.¹⁹ Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.²⁰ Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!²¹ Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!²² Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.²³ І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!²⁴ Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.³³ Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.³⁴ І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.³⁵ А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?³⁷ А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!³⁸ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.³⁹ Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.⁴⁰ А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.⁴¹ Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,⁴² а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

¹⁶ І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

²⁴ І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.²⁵ І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.²⁶ І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

¹ І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.² А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;³ Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;⁴ Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

⁷ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.⁸ І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,⁹ а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!¹² І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.¹³ І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

¹⁷ І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.

⁷⁶ Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

⁴ як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!⁵ Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,⁶ і кожна людина побачить Боже спасіння!

¹³ Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

¹ І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.² І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

⁵² І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

² Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!³ Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.⁴ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

³ І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.⁴ Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.⁵ І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий.⁶ Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть.⁷ А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває.⁸ І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий.⁹ І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів.¹⁰ А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі.

¹⁷ І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

²⁹ І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

²² І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п'ятдесят чоловіка.

⁶ І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку.⁷ І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього.⁸ І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так!

¹¹ У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!

⁹ Польова вся звірино, прибудьте спожити, також лісова вся звірино!¹⁰ Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати!¹¹ І це пси ненажери, що не знають насичення, і це пастирі ті, що не вміють уважати: усі вони ходять своєю дорогою, кожен з свого кінця до своєї здобичі...¹² Прийдіть но, говорять, візьму я вина, та напою п'янкого нажлуктимось, і буде і цей день, і завтрішній день далеко щедріший!...

¹⁵ І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.

² Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?³ Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!⁴ Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!⁵ І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися...⁶ Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір'ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і немає нікого, хто б їх шукав!...

⁵ що ріжуть їх їхні купці і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!...

¹⁷ Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!

³⁶ А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.³⁷ Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;³⁸ тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

¹ Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

³⁴ Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати.

¹⁵ І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!

²⁰ І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.

¹ І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.

³⁵ Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!³⁶ А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.³⁷ Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.³⁸ Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

⁴ Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

¹⁹ А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв.

² Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

⁴ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

⁹ І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!¹⁰ Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

²⁸ Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

²¹ Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

¹⁵ А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.¹⁶ Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.¹⁷ Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,¹⁸ відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,⁷ тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!⁹ Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.

²⁸ А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.

¹⁰ Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.

¹ А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

⁷ А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.⁸ Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!⁹ А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?¹⁰ Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.¹¹ І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,¹² щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,

²¹ Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.

²⁵ Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,

³⁰ бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

²⁹ У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.

¹² Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.

⁹ Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

¹² Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони,

¹ Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас,

¹² Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,¹³ мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.¹⁴ І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі.

¹⁰ Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.

¹⁵ Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!¹⁶ Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

¹⁷ А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.¹⁸ Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди.

³ А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!⁴ Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає.⁵ А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.⁶ Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.

⁵ Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.

¹ Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,

⁶ Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.

¹ До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих:

² А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам, і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто.³ І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.

¹² Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!¹³ Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,¹⁴ на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!¹⁵ Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.¹⁶ Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.

²¹ Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!

³ І сказав Він до мене: Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня!⁴ А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!⁵ А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них.⁶ А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний.

³ Його зверхники посеред нього то леви ревучі, його судді вечірні вовки, які не лишають до ранку нічого.

¹⁵ Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.

¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

²² І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.

¹² А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

²⁰ Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.

² Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!

² попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.

¹⁶ Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.

²⁹ Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

³³ І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори!

⁵⁶ І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого.

⁸ А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.

²⁴ І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.

²⁹ І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.

²⁵ Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.

⁹ Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,¹⁰ ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.¹¹ А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

⁸ І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,⁹ а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

³ І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.⁴ І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.⁵ А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.⁶ І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.

⁵⁹ І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.⁶⁰ Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

⁴ Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.⁵ Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!⁶ І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.⁷ Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.⁸ А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.⁹ Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!¹⁰ А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:¹¹ Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!¹² Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

³⁵ І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

⁶ та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир!

¹⁹ Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.

¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

⁹ Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

³⁶ Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.

¹⁸ Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,¹⁹ бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.²⁰ Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

¹⁷ І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким,

¹⁷ А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити.

¹³ А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

⁶ Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

¹⁵ Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,¹⁶ для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

² в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,³ між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,

⁶ Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних,

¹⁶ А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма!

¹⁸ А плід правди сіється творцями миру.

¹⁴ Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання,

¹² І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами.

¹⁸ бо тільки перед лицем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя.¹⁹ Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй.

¹⁰ ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.¹¹ А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.

¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

⁴ І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.

¹⁵ А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

³⁴ І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

⁴⁰ І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

⁴ Чи ми права не маємо їсти та пити?⁵ Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?⁸ Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?⁹ Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?¹⁰ Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.¹¹ Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.¹³ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?¹⁴ Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

⁶ А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

¹⁷ Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.¹⁸ Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.

¹³ А разом із тим неробітні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі, і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться.

⁶ Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.

⁵ Улюблений, вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців,⁶ вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога,⁷ бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган.⁸ Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді.

⁴⁰ Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

⁴⁸ І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

¹⁰ А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

²⁰ Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!

²⁷ Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

⁴⁴ А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.

² та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

¹⁷ Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

⁷ А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.⁸ Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.

³⁰ І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

¹³ І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

² І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

¹¹ Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

²⁰ А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,²¹ і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!

³ Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.

⁵ Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

⁷ Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.⁸ І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.⁹ Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.¹⁰ Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

²⁸ Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

³¹ і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!

¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

⁵ А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.

⁵¹ Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

⁶ Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

¹¹ бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона.¹² Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?¹³ І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її?¹⁴ Бож дуже близька до тебе та річ, вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.

¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

⁹ Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

²⁶ Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.

⁴⁰ Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

⁴⁶ Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

⁸ Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.

²¹ А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

³ Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.

⁶ І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...

⁴⁸ Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!⁴⁹ Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.⁵⁰ І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.

¹⁵ Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

²⁴ Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

¹ Пророцтво про Тир. Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю... Так було їм відкрито.² Замовчіте, мешканці надмор'я! Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили.³ І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю.⁴ Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала.⁵ Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир.⁶ Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор'я!⁷ Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна? Його ноги несуть його в далечину оселитися.⁸ Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані?⁹ Господь Саваот це призначив, щоб збезчестити пиху всякій славі, щоб усіх славних землі злегковажити.¹⁰ Перейди ти свій край, мов Ріка, дочко Таршішу, вже нема перепони¹¹ Свою руку простяг Він на море, і царства затряс! Господь про Ханаан наказав, щоб твердиню його зруйнувати,¹² і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена дівчино, дочко Сидону! Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш.¹³ Це земля ханаанська: на ніщо обернувсь цей народ, Ашшур для пустинних звірів влаштував був її. Вони збудували тут башти вартові, і палаци її повалили, у руїну її обернули.¹⁴ Голосіть, кораблі Таршішу, бо спустошена ваша твердиня!¹⁵ І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панування одного царя. По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудниці:¹⁶ Візьми гусла, і пройдися по місті, забута блуднице! Приємно заграй, багато пісень заспівай, щоб тебе пригадали!¹⁷ І буде, як сімдесят літ покінчиться, згадає про Тира Господь, і знову він братиме плату за блудодійство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі.¹⁸ І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим. Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набуток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти досита та мати розкішну одежу.

³ щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!

⁶ не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!⁷ Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони!

¹ І сталося одинадцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:² Сину людський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: Ага! зламалися це двері народів, він звертається до мене, і я насичуся, бо він знищений,³ тому так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі...⁴ І понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю...⁵ Він буде серед моря місцем розтягнення неводу, бо Я сказав це, говорить Господь Бог, і стане він за здобич для народів,⁶ а його дочки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я Господь!⁷ Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спроваджу до Тиру Навуходоносора, вавилонського царя, з півночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівцями, і з ними натовп, і численний народ.⁸ Він позабиває на полі дочок твоїх мечем, і зробить на тебе башту, і насипле на тебе вала, і поставить проти тебе щита...⁹ І дасть муролома на мури твої, і порозбиває мечами своїми він башти твої!¹⁰ Від надміру коней його закриє тебе їхня курява, від цокоту вершника, колеса та колесниці затремтять твої мури, як буде він входити в брами твої, як входять до міста з розламаним муром...¹¹ Копитами коней своїх він потопче усі твої вулиці, позабиває мечем твій народ, і на землю попадають пам'ятники твоєї могутности...¹² І вони розграбують багатство твоє, і пограбують товари твої, і порозвалюють мури твої, і порозбивають доми твої пишні, а каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду!...¹³ І Я припиню розлягання пісень твоїх, і бренькіт гусел твоїх більше чутий не буде...¹⁴ І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтягнення сітки, і більше не будеш збудований, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!¹⁵ Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шуму падіння твого, коли будуть стогнати ранені, коли забиватимуть посеред тебе, не затремтять острови?¹⁶ І всі князі моря посходять із тронів своїх, і поздіймають вони свої мантії, і постягають свої кольорові одежі, і зодягнуться страхом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпом постають над тобою...¹⁷ І пісню жалобну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як одірване ти від морів, славне місто, що сильним на морі було, воно й його мешканці, що наводили страх свій на всіх його мешканців!¹⁸ Тепер затремтять острови в дні упадку твого, і жахнуться всі ті острови, що на морі, твоєю загубою...¹⁹ Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну на спустошене місто, немов ті міста, що вони не замешкані, коли підійму Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,²⁰ то знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!...²¹ За пострах тебе учиню, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, та вже більше не знайдуть навіки, говорить оце Господь Бог!

¹ І було мені слово Господнє таке:² А ти, сину людський, здійми пісню жалобну про Тир!³ І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морських пробуваєш, що торгуєш з народами на численних островах: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я то корона краси!⁴ У серці морів границі твої; будівничі твої довершили твою красу!⁵ З кипарису з Сеніру вони збудували для тебе всі дошки подвійні, взяли кедра з Ливану, щоб щоглу зробити на тобі.⁶ З башанських дубів твої весла зробили, твій поклад зробили із кости слонової, із смереки з островів тих Кіттійських.⁷ Сорокатий з Єгипту віссон був вітрилом твоїм, щоб за прапора бути тобі; блакить та пурпура з островів Еліші стали твоїм покриттям.⁸ Мешканці Сидону й Арваду були веслярами тобі, мудреці твої, Тире, у тебе були, вони мореплавці твої.⁹ Старші із Ґевалу й його мудреці були в тебе за тих, що латали проломи твої. Всі морські кораблі й мореплавці їхні в тебе були, щоб міняти крам твій.¹⁰ Перс, і Луд, і Пут були в війську твоїм вояками твоїми, вішали в тебе щита та шолома, вони то давали тобі пишноту.¹¹ Синове Арваду та військо твоє навколо на мурах твоїх, а Ґаммадеї на баштах твоїх пробували, щити свої вішали навколо на мурах твоїх, вони довершили окрасу твою.¹² Таршіш був для тебе купцем через многоту багатства усякого; сріблом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій.¹³ Яван, Тувал та Мешех це купці твої, людську душу та мідяні речі давали вони за замінний крам твій.¹⁴ З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій.¹⁵ Синове Дедану твої покупці; численні острови торгували з тобою, рогами слонової кости й гебановим деревом звертали данину твою.¹⁶ Арам твій купець через многість виробів твоїх; рубин, пурпуру, і квітчасту тканину, і віссон, і коралі та дорогоцінний камінь давали тобі за крам твій.¹⁷ Юда й Ізраїлів Край це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодощі, і мед, і оливу й бальзам давали вони за замінний крам твій.¹⁸ Дамаск твій купець через многість виробів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.¹⁹ Ведан та Яван із Уззалу давали тобі за крам залізо оброблене, бальзам та очерет, було це замінним крамом твоїм.²⁰ Дедан твій купець килимками до сідел при їждженні.²¹ Арабія та всі кедарські князі покупці це твоєї руки; ягнятами, і баранами, і козлами, ними торгівля твоя.²² Купці Шеви й Рами покупці це твої, коштовним бальзамом, і дорогим усіляким камінням та злотом давали вони за товар твій.²³ Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшур та Кілмад це твої покупці.²⁴ Це твої покупці коштовним убранням: покривалами блакитними, і квітчастими, і багатокольоровими тканими виробами, міцними шнурами пов'язаними за крам твій.²⁵ Кораблі із Таршішу твої каравани, для краму твого замінного, і став ти багатим, і став дуже славним у серці морів.²⁶ На воду велику тебе завели твої веслярі, і в серці морів східній вітер розіб'є тебе.

¹ І було мені слово Господнє таке:² Сину людський, скажи князеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що повищилось серце твоє й ти сказав: Я Бог, сиджу на Божому престолі в серці морів, а ти тільки людина, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим...³ Ось ти мудріший від Даниїла, кожен мудрець не прилучиться до тебе.⁴ Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгромадив золота та срібла в скарбницях своїх.⁵ Великою своєю мудрістю та торгівлею свою помножив ти багатство своє, і повищилось твоє серце багатством своїм!⁶ Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим,⁷ тому ось Я спроваджу на тебе чужих, насильників поміж народами, і вони повитягають мечі свої на красу твоєї мудрости, і зневажать красу твою.⁸ Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.⁹ Чи справді ти скажеш: Я бог! перед убивником своїм, а ти ж тільки людина, а не Бог, у руці тих, що зневажають тебе?¹⁰ Ти помреш смертю необрізанців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!¹¹ І було мені слово Господнє таке:¹² Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси.¹³ Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені.¹⁴ Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.¹⁵ Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.¹⁶ Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння.¹⁷ Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.¹⁸ Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе.¹⁹ Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки!...²⁰ І було мені слово Господнє таке:²¹ Сину людський, зверни своє обличчя до Сидону, і пророкуй на нього,²² та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидоне, і буду шанований серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли робитиму на нього присуди, і коли покажу Свою святість серед нього.²³ І пошлю на нього моровицю та кров на його вулиці, і впаде серед нього пробитий, що прийде на нього знавкола, і пізнають, що Я Господь.²⁴ І не буде вже для Ізраїлевого дому колючої тернини та будяччя, що приносить біль зо всіх їхніх околиць, що погорджують ними, і пізнають вони, що Я Господь Бог.²⁵ Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із народів, між якими вони розпорошені, то Я покажу на ньому Свою святість на очах народів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову.²⁶ І осядуть вони на ній безпечно, і будуватимуть доми та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму присуди на всіх тих, що погорджують ними з їхнього довкілля. І пізнають вони, що Я Господь, їхній Бог!

³ І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі.

⁴ Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!⁵ І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе.^{6 7 8}

²⁰ Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:²¹ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.²² Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!²³ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

²² І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.²³ І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.²⁴ І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...²⁵ Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!²⁶ І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

¹⁰ А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.¹¹ А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.¹² А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!¹³ А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.¹⁴ Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.¹⁵ І зробили отак, і всіх їх розсадили.¹⁶ І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.¹⁷ І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

⁵ Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.⁶ Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.

²⁵ Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,²⁶ промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!²⁷ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!²⁸ Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

²⁹ І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,³¹ а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.³² Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,³³ як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

⁸ як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.⁹ А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;¹⁰ нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!¹¹ Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

² хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє,

³ І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.

² Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі, тому вас навіщу за всі ваші провини!

⁴⁷ А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.⁴⁸ Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.

¹⁹ Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!

²² Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.²³ Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.²⁴ Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.²⁵ Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!

¹ Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.

²⁷ І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням?

⁴ І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

²⁸ Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там.

¹⁴ Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

¹³ Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,¹⁴ підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!¹⁵ Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!

⁵³ Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!

²⁰ то знижу тебе разом з тими, що сходять в могилу, до предавнього люду, і в підземній землі осаджу я тебе, як руїни відвічні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізнову ти не заселився, і в країні живих більш не жив!...

¹² Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси.¹³ Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені.¹⁴ Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.

¹⁸ До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю, посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолюдство його, говорить Господь Бог.

¹⁸ Сину людський, жалобно заголоси про многолюдство Єгипту, і скинь його, його та дочок потужних народів до підземного краю із тими, хто сходить в могилу!

²⁰ Попадають серед пробитих мечем, меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи...

²⁷ І не будуть лежати із лицарями, що попадали із необрізанців, що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм, і поклали свої мечі під свої голови, і їхня провина на їхніх костях, бо жах перед лицарями був у краї живих,

² Якщо б закопались вони до шеолу, то й звідти рука Моя їх забере, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!³ А якщо б поховались вони на верховині Кармелу, звідти вишукаю й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються з-перед очей Моїх, то й там Я гадюці звелю, і вона їх покусає!

⁴ Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!

¹³ І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

²⁸ І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

²³ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

¹ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.² У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

²⁸ Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

²³ І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

⁴ Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд;

⁷ А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

² І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

¹¹ І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

¹¹ Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

⁶ Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм?

⁵ І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

³⁷ Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

²² Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,²³ щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.

⁴⁴ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

⁴⁸ Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

⁴ Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

⁸ Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

¹⁷ А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,

¹ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

²⁰ А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.

¹² Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!

¹⁰ Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

³¹ Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

¹¹ а про суд, що засуджений князь цього світу.

¹⁴ А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,

⁸ Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.

¹ І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої.

⁷ І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,⁸ та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.⁹ І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.

² І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років,

¹³ На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!

⁸ І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки,

⁶ А ти, сину людський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний.

¹⁸ братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!

¹⁷ І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти.¹⁸ Але й волосина вам із голови не загине!

⁵ Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

³¹ Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?³³ Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.³⁴ Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.³⁵ Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?³⁶ Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.³⁷ Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,³⁹ ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

⁵ Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!⁶ Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?

⁵ І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий.

³² А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...

²⁸ Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

³ І буде зосталий в Сіоні й полишений в Єрусалимі, святим буде зватися він, кожен, хто жити записаний в Єрусалимі,

⁹ І буде рука Моя проти пророків, що бачать марноту й чарують ілжею. Вони не будуть на раді народу Мого, і в перепису Ізраїлевого дому не будуть записані, і до землі Ізраїлевої не ввійдуть. І пізнаєте ви, що Я Господь Бог!

¹ І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.

²² Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?²³ І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

¹ І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

²⁴ Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

⁵ І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

² І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!³ І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

³ Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.

²³ і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

⁵ Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами.

⁸ І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу.

¹² І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.

¹⁵ А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

²⁷ І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.

¹² Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,¹³ Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,¹⁴ вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

² Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!

¹ Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,

¹⁴ Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.

¹⁴ тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.

¹⁸ І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть,¹⁹ і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!

⁸ І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти.

¹¹ Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе.

⁵ Як юнак бере панну за жінку, так з тобою одружиться Сам Будівничий, і як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог твій тобою!

¹ Так говорить Господь: Небеса Мій престол, а земля то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку?

¹⁷ Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!

²⁵ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.²⁶ Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!²⁷ Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.¹² Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.¹³ Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.¹⁴ І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...¹⁵ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!¹⁶ Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

¹⁶ та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

¹⁵ Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.

⁵ А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

⁹ А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

⁴¹ І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

²⁴ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.²⁵ Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.²⁶ Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

⁹ Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.¹⁰ Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!¹¹ Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.¹² А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.¹³ Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове ім'я ви христились?¹⁴ Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,¹⁵ щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.¹⁶ Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.¹⁷ Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.¹⁸ Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!¹⁹ Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!²⁰ Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?²¹ Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.²² Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,²³ а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,²⁴ а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!²⁵ Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!²⁶ Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.²⁷ Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,²⁸ і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,²⁹ так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.

⁶ А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,⁷ але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,⁸ яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!

¹⁸ Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.¹⁹ Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!²⁰ І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!

³ Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

⁵ призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї,

¹¹ У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,

² Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа,³ в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані.

¹ Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,² і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,

²⁷ Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

¹⁸ А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

¹⁸ Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

³⁵ Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.

²² Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,²³ щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.²⁴ Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.²⁵ Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.²⁶ Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.²⁷ І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.

⁴⁴ Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.⁴⁵ У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.⁴⁶ Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

¹⁵ Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

³ то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

² бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.

⁵ І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

¹⁰ Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.

²⁶ Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

²⁴ А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.

⁶ Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

²¹ вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому.

⁹ Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,¹⁰ щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,¹¹ і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

⁸ усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.

²⁰ Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!

⁹ Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.

¹⁶ Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.¹⁷ Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

⁵⁶ Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.

³⁹ І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,

¹⁰ Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам.¹¹ Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них.¹² Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.

¹⁶ І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?¹⁷ Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.¹⁸ Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.¹⁹ Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.³⁵ І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

³⁰ А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

⁴⁵ Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!⁴⁶ А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!

¹⁸ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

³⁰ І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?³¹ А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

¹⁸ Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.

²⁰ До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!

¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.

¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.¹⁵ Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.¹⁶ Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

⁵ Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.

¹² А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним.¹³ Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві,

²¹ Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!²² Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

¹⁸ Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

⁵ І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

¹² А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,

⁶ І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі.

¹⁹ Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.⁴⁰ На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

³⁰ І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!³¹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

³³ і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!³⁴ Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

⁹ Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!

¹³ Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!

¹⁰ Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!

⁸ Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.

¹⁸ Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!

⁵ І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

²⁹ І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.

¹¹ І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними.

¹³ Та став ворохобним проти мене Ізраїлів дім на пустині, уставами Моїми не ходили вони, і повідкидали Мої постанови, які коли чинить людина, то житиме ними, а суботи Мої дуже зневажали. Тому Я сказав був, що виллю лютість Свою на них на пустині, щоб вигубити їх.

²¹ Та стали ворохобні ті сини проти Мене, уставами Моїми не ходили, а постанов Моїх не перестерігали, щоб виконувати їх, які коли робить людина, то житиме ними, і суботи Мої зневажали. І подумав Я був, що виллю лютість Свою на них, щоб заспокоїти гнів Мій на них на пустині.

¹⁷ Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

³⁴ Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

⁴³ Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

⁴ Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.

¹² А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним.

³⁴ Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш!

² І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

⁴³ Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.⁴⁴ А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

¹⁵ Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

⁹ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.¹⁰ Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.¹¹ Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

² Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.

³ Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.

¹¹ А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.

²⁴ Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?

⁴ душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

⁵² Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!

¹² Вони квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів...

²⁴ І зміцню рамена вавилонського царя, і дам меча Свого в його руку, і зламаю Я фараонові рамена, і він буде стогнати стогоном проколеного перед ним.

³¹ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

²⁸ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

³ І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.

⁶ І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...¹⁵ Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,¹⁶ темніші від льоду вони, в них ховається сніг.¹⁷ Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.¹⁸ Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.¹⁹ Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.²⁰ І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.²¹ Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

¹⁰ Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.¹¹ Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

²⁰ Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

⁴ коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

¹³ Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.

¹¹ Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?¹² Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.

¹¹ Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!

³¹ пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?

¹ Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів доме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягненою на Фавор.

⁹ І як той розбишака чигає, так ватага священиків на дорозі в Сихем учиняють розбій, бо злочин учиняють вони.

¹⁰ Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!

¹³ Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.¹⁴ Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?¹⁵ Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,¹⁶ а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?

¹⁶ Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!¹⁷ А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?¹⁸ Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!

²⁵ і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

¹⁰ Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!

¹⁷ Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

² Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,

⁶ І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

⁵⁰ і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

⁷ І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.⁸ І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:⁹ Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба...¹⁰ І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!¹¹ І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.¹² І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури! І зробив Єремія так.¹³ І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.

¹⁶ Іди, і скажеш до мурина Евед-Мелеха, говорячи: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу Свої слова на це місто на зло, а не на добро, і вони будуть діятися перед тобою цього дня.¹⁷ Але тебе врятую цього дня, говорить Господь, і ти не будеш відданий в руку цих людей, яких ти боїшся.¹⁸ Бо конче врятую тебе, і від меча не впадеш ти, і буде тобі душа твоя за здобич, бо ти надіявся на Мене, говорить Господь.

⁵ Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,

³³ Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

⁵² І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.⁵³ А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

¹⁶ І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...¹⁷ Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?¹⁸ Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?

⁹ Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

⁴⁸ Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

²⁷ І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

²⁴ І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.

⁴ Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому.⁵ Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним.

³ Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,

¹⁷ Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,¹⁸ щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

²¹ Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,²² бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

⁵ У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще...⁶ Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані...

⁴³ Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.⁴⁴ А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

⁸ Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

⁷ І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

²⁰ Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.

¹⁵ Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!

¹⁷ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

² Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

¹³ Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

²³ Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.

²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?

²⁸ А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!²⁹ А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.³⁰ І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.³¹ Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

⁴² і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

⁴² Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

²¹ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

⁶ Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень.

⁸ Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно.

²⁸ Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

²³ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.

³² А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.³³ І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.³⁴ А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.³⁵ Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!³⁶ Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

¹⁵ Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.¹⁶ Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.¹⁷ Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

⁹ Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.

¹⁸ змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина,¹⁹ і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.

² і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.

⁹ Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.¹⁰ Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.¹¹ Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:¹² Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!¹³ І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.¹⁴ А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,¹⁵ та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

²¹ Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.

²³ І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав!²⁴ А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.

¹⁰ Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.¹¹ Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!

⁵ та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,

² та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,³ і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

¹ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.² А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.³ Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...⁴ Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.⁵ А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.²⁰ Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

¹ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.² І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.³ А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

¹⁰ Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його!

³ Теж народи Він любить. Всі святії його у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї.

³⁴ Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!

⁴⁶ І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.

³⁵ І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

¹ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

³ А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

³ Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

³² А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,³³ а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,³⁴ і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.³⁵ А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.³⁶ А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.³⁷ А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.³⁸ Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.³⁹ Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.⁴⁰ Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

¹ І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.² І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.³ А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!⁴ А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?

¹⁵ А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

²² І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!

²¹ І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.

⁵⁵ А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

²⁹ І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.

²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

¹¹ бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

²⁵ Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?²⁶ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?²⁷ Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?²⁸ І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.²⁹ А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.³⁰ І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!³¹ Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?³² Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.³³ Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.³⁴ Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

¹⁹ але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

¹⁴ А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

²² І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.

³⁴ Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,

³² А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,³³ а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,³⁴ і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.³⁵ А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.

⁶ Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.

¹⁹ Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє,

¹⁵ А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві.

²² І сказав Ісус до народу: Ви свідки на себе, що ви вибрали Господа служити Йому. І сказали вони: Свідки!

⁵ Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!⁶ Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!

¹⁵ А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

⁴ Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!

²⁵ Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

³⁰ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.

¹¹¹ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.

¹⁷³ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.

⁵ Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

¹³ Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

³⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

¹⁸ Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

²⁰ Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...

³³ Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.

² І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

²⁵ Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

²² Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

¹⁴ А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

²⁴ Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.

²⁷ Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.²⁸ І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

³ Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

³ І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

⁶ Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю.

¹⁰ І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства.¹¹ Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні.¹² Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив.¹³ І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи,¹⁴ знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті,¹⁵ роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!¹⁶ Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи,¹⁷ бо це тінь майбутнього, а тіло Христове.¹⁸ Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом,¹⁹ а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим.

³ Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом.⁴ Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви.

⁴ на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас,⁵ що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу.

¹¹ А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.¹² Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.