Exodus 2 Cross References - Ukrainian

¹ І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.² І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.³ Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.⁴ А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.⁵ І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.⁶ І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!⁷ І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?⁸ І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.⁹ А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.¹⁰ І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.¹¹ І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.¹² І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.¹³ І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього?¹⁴ А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома!¹⁵ І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.¹⁶ А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька.¹⁷ І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару.¹⁸ І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?.¹⁹ А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару.²⁰ І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба.²¹ І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.²² І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.²³ І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога.²⁴ І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом.²⁵ І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

¹⁶ А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім літ.¹⁷ Сини Ґершонові: Лівні, і Шім'ї за їхніми родинами.¹⁸ А сини Кегатові: Амрам, і Їцгар, і Хеврон, і Уззіїл. А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки.¹⁹ А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.²⁰ І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.

⁵⁹ А ймення Амрамової жінки Йохевед, дочка Левієва, що вродила її Левієві жінка його в Єгипті, а вона вродила Амрамові Аарона, і Мойсея, і сестру їх Маріям.

¹ Сини Левієві: Ґершом, Кегат та Мерарі.² А оце ймення Ґершомових синів: Лівні та Шім'ї.³ А сини Кегатові: Амрам, і Їцхар, і Хеврон, і Уззіїл.

¹² Кегатові сини: Амрам, Іцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо.¹³ Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відділений Аарон, щоб посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед лицем Господа, щоб служити Йому та щоб благословляти Ім'ям Його аж навіки.¹⁴ А Мойсей Божий чоловік, сини його полічені до Левієвого племени.

⁵ Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,

²⁰ Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці.

²³ Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.

¹⁴ Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.

³ І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

¹⁰ А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору.

²² І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

² що морем послів посилаєш на човнах папірусових по поверхні води! Ідіть, скороходні посли, до народу високого й блискучезбройного, до народу страшного віддавна й аж досі, до люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали.

⁶ І засмердяться річки та нужденними стануть, і повисихають притоки Єгипту, пов'яне комиш та очерет.

¹³ Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

¹⁶ Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

¹⁹ Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

²⁰ І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.

¹ І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.² І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.³ А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.⁴ І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.⁵ І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.⁶ І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.⁷ Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!⁸ Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?⁹ І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,¹⁰ а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!¹¹ І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!¹² Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.¹³ І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.¹⁵ І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.

¹ І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована.

⁴ Бо Я з краю єгипетського тебе вивів, і тебе викупив з дому рабів, і перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям.

¹⁵ Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку.

²⁰ І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!

⁶ А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив.

⁹ і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.

⁵ тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

¹ Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня.

¹⁰ як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села.

¹ Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.

¹⁷

¹⁰ А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Спасіння у Господа! І Господь звелів рибі, і вона викинула Йону на суходіл.

²¹ А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

⁵⁰ і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

¹¹ Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим.

⁴⁶ і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!

⁸ Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.

⁴ А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

¹ І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

²⁰ І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.

¹⁰ бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!

³ Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишку дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби,⁴ і Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!

⁸ І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

¹¹ І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і сина породиш, і назвеш ім'я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї недолі.

⁵ А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

²⁰ І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.²¹ І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

²¹ А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.²² І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.

⁵ щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.

¹ Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.

¹¹ І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.

⁹ Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.

¹⁴ І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

⁶ Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?

²⁸ Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

¹⁸ На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,

²² І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.²³ А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.²⁴ Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.

²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.²⁵ Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.²⁶ Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

²⁴ Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.²⁵ Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.²⁶ А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?

²⁶ А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?²⁷ А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?²⁸ Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?

⁷ Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?⁸ Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...

⁸ І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня.

⁹ А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

⁸ І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.⁹ І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.¹⁰ І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?¹¹ І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

¹⁹ І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!²⁰ А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

³ І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

¹³ Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

² Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:³ Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!⁴ Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!⁵ Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:⁶ Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

¹² Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

²⁵ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

²³ А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

¹⁴ А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?

¹⁴ Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

³⁵ Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.

¹¹ І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,

² А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха.

⁴ А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури.

⁶ І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських,⁷ і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.

² І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.

¹⁹ І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.

¹ А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем.² І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!³ І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця.

¹³ І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє?¹⁴ А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.

³ Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

²¹ І почув був слова його цар Єгояким, і всі лицарі його та всі князі; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік прийшов до Єгипту.²² І послав цар Єгояким людей до Єгипту, Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту.²³ І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей...

²³ А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

⁶ Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

²⁹ І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.

²⁷ Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.

¹⁸ А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.

¹⁴ І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном.¹⁵ І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї.¹⁶ А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла.¹⁷ І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека!¹⁸ А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його.¹⁹ А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються.²⁰ І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.

⁶ І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.⁷ І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.⁸ А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.⁹ Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.¹⁰ І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

⁴⁵ І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

¹ А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.

¹¹ Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: Чи є тут провидець?

²⁵ І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

¹⁵ І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею.¹⁶ І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!¹⁷ І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там.¹⁸ І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав.¹⁹ І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.²⁰ І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним.²¹ І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна.²² І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: Тепер нам поширив Господь, і в Краю ми розмножимось.

¹⁰ І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

¹² І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

¹⁸ І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!

¹ І почув Їтро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь Ізраїля з Єгипту.² І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її,³ та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,⁴ а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча.⁵ І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори.⁶ І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.⁷ І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету.⁸ І оповів Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх.⁹ І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки.¹⁰ І промовив Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової, що визволив народ з-під руки єгипетської.¹¹ Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над ними.¹² І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

²⁹ І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.

²⁰ А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він.

¹¹ І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали:

⁵ І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав.

² та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.³ А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.

³¹ і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів.³² І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.³³ І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори!

¹³ І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

⁵⁴ І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

²⁵ І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

¹¹ І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.

¹⁰ засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала.

² Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.

³⁸ Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.³⁹ Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.⁴⁰ Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

¹⁰ І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

²⁰ І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.²¹ І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.²² І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.²³ І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.²⁴ І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.²⁵ Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!

² І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, по відісланні її,³ та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,⁴ а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча.⁵ І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої гори.⁶ І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, приходжу до тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

¹¹ Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.¹² Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.

⁶ Великий же зиск то благочестя із задоволенням.

²⁵ Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.

⁵ Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!

¹⁰ а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

³ та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,⁴ а ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від фараонового меча.

²¹ Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

²⁰ і від народу ходили вони до народу, і від царства до іншого люду.

¹⁴ А Мойсей Божий чоловік, сини його полічені до Левієвого племени.¹⁵ Сини Мойсеєві: Ґершом та Еліезер.¹⁶ Сини Ґершомові: Шевуїл, голова.¹⁷ А сини Еліезерові були: Рехавія, голова; і не було в Еліезера інших синів, а сини Рехавії сильно помножились.

¹⁵ Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого!

¹² Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

¹⁹ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!

¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.¹⁴ Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.

¹⁰ І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі.

²⁰ І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,²¹ зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.⁸ І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.⁹ А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть.

⁷ А Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.

²² якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,²³ і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.²⁴ Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.²⁵ Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,²⁶ бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.²⁷ Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

¹⁶ І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі.

¹⁵ Того ж дня даси йому заплату, і не зайде над нею незаплаченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі.

⁶ І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку.⁷ І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш.

¹¹ І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?¹² А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки.

⁹ І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

⁶ Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.

⁶ На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:⁷ Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.

¹⁹ і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,²⁰ Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!

⁷ Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

²⁰ І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота, коли будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе.

¹⁹ Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:²⁰ Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

³⁰ А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори.

²³ І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...²⁴ Слово ж Боже росло та помножувалось.

⁴ Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!

¹⁴ Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.¹⁵ А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.¹⁶ А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.¹⁷ І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.¹⁸ І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:

⁷ І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.

¹⁸ Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

³ Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму.

²⁴ І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба.

¹² І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.¹³ І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм.¹⁴ І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.

²⁸ І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

² І промовив Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось я!³ І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом.⁴ Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої.

⁵ І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав заповіта Свого.

¹⁸ А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.

⁸ І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!⁹ І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

²⁷ І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.²⁸ Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.

⁵ На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.

²⁴ Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве,

¹¹ нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!

²⁰ бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

⁶ ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!⁷ Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!⁸ Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,⁹ що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.¹⁰ Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,¹¹ говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!¹² Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,¹³ і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.

⁴² бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.

⁴⁵ і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

³ Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!

⁷² що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,⁷³ що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

⁸ І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.⁸ І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

³¹ І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

¹¹ І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

¹² Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

⁶ дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

²² його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...

²³ І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

²⁵ Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!