Bible verses about "prayer of jabez" | UkrainianNT

Hebrews 11:1-40

1 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.2 Через неї бо були сьвідчені старі.3 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.4 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.5 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу".6 Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує.7 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасенне дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.8 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.9 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.10 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.11 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.12 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.13 По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.14 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.15 І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.16 Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.17 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю,18 про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє,"19 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення).20 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.21 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".22 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів.23 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського.24 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,25 а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,26 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду27 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.28 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.30 Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин,31 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.32 І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,33 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,34 гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців;35 жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресенне одержати;36 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці;37 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,38 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:39 І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування,40 тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє.

James 5:16

16 Визнавайте один одному гріхи, і моліте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

Romans 8:1-13:14

1 Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.2 Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.3 Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,4 щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.5 Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне.6 Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.7 Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.8 Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.9 Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.10 Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.11 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.12 Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити.13 Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.14 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.15 Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!16 Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,17 коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.18 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.19 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.20 Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,21 що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.22 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.23 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.24 Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?25 Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.26 Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.27 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.28 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові

Romans 8:28-13:14

28 покликані;29 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.30 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.31 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?32 Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!34 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!35 Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?36 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.37 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.38 Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,39 нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

Romans 9:1-13:14

1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,2 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;5 їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,7 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне.9 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;11 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).12 сказано їй, що більший служити ме меншому,13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.17 Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.18 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).19 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?21 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.26 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.27 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.29 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.

Romans 10:1-13:14

1 Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне.2 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.3 Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.4 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.5 Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.6 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)7 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)8 А що ж глаголе (писанне)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;9 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.10 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне.11 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.12 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.13 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.14 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?15 А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?16 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?17 Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже.18 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.19 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам$$

Romans 10:19-13:14

19 через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.20 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.21 До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.

Romans 11:1-13:14

1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.6 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.11 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм зависти.12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.15 Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих?16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано.32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

Romans 12:1-13:14

1 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.3 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри.4 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло,5 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени.6 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри;7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.10 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть;11 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;12 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі.14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.17 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь.20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.

Romans 13:1-14

1 Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені.2 Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.3 Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе.5 Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.9 Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.10 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж, як ми увірували.12 Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.13 Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї.14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї.

Topical data is from OpenBible.info, retrieved November 11, 2013, and licensed under a Creative Commons Attribution License.