Bible verses about "lent" | UkrainianNT

¹⁵ І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.

³ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.

⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

¹ Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.² І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,³ знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,⁴ устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.⁵ Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.⁶ Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?⁷ Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.⁸ Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.⁹ Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.¹⁰ Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.¹¹ Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.¹² Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?¹³ Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.¹⁴ Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.¹⁵ Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.¹⁶ Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.¹⁷ Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се.

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,

¹⁵ і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

¹⁶ Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

⁶ Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;

¹⁶ Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяца, або суботи.¹⁷ Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове.

¹ Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,² в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,³ що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.⁴ Бо всяке створіннє Боже добре і шщо не гидке, коди з подякою приймаємо;⁵ осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

¹ Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.² І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти.³ І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.⁴ Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.⁵ Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі,⁶ І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.⁷ Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого,⁸ Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх;⁹ і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.¹⁰ Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.¹¹ Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.¹² Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;¹³ і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:¹⁴ щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого:¹⁵ Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська;¹⁶ люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло.¹⁷ 3 того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне. ¹⁸ І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.¹⁹ І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.²⁰ Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним.²¹ І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.²² Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.²³ І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.²⁴ І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.²⁵ І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

¹ Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.² Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.³ Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:⁴ щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.⁵ І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.⁶ Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.⁷ Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.⁸ Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.⁹ Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.¹⁰ Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.¹¹ Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.¹² І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.¹³ І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.¹⁴ Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам.¹⁵ Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.¹⁶ Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;¹⁸ щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть.²¹ Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.²² Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.²³ Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!²⁴ Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.²⁵ Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?²⁶ Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?,²⁷ Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ?²⁸ І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;²⁹ глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них.³⁰ Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?³¹ Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?³² Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.³³ А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.³⁴ Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

¹⁶ Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;¹⁸ щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.