Bible verses about "cooperation" | UkrainianNT

³ І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.

⁷ І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

¹² Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.¹³ І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.¹⁴ Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

¹ І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.² Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.³ Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.⁴ Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.⁵ Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.⁶ І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.⁸ І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.¹⁰ Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.¹¹ Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.¹² Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.¹³ Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.¹⁴ Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.¹⁵ З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:¹⁶ Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,¹⁷ щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.¹⁸ Звісні од віку Богові всі діла Його.¹⁹ То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;²⁰ а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.²¹ Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.²² Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,²³ написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.²⁴ Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;²⁵ то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,²⁶ людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.²⁷ Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.²⁸ Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:²⁹ щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.³⁰ Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.³¹ Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.³² Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.³³ Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.³⁴ Зводив же Сила зостатись там.³⁵ Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.³⁶ По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.³⁷ Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.³⁸ Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.³⁹ Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,⁴⁰ Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,⁴¹ і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

²⁰ Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,²¹ щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.

¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,² (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)³ про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу,⁴ обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,⁵ (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,⁶ між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)⁷ Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.⁸ Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.⁹ Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,¹⁰ усе в молитвах моїх мелючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.¹¹ Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого;¹² се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.¹³ Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.¹⁴ Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.¹⁵ От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.¹⁶ Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.¹⁸ Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді.¹⁹ Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім.²⁰ Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.²¹ Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.²² Славлячи себе мудрими, потуманїли,²³ і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.²⁴ Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.²⁵ Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.²⁶ За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню;²⁷ так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.²⁸ І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне,²⁹ сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,³⁰ осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,³¹ нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих.³² Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

⁴⁰ Усе нехай поважно та до ладу робить ся.

³ стараючись держати единеннє духа в мирному союзї.

¹ Коли ж оце (є) утїшеннв в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,² то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.³ Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.⁴ Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.⁹ Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.¹² Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасенне дбайте.¹³ Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.¹⁴ Усе робіть без нарекання і розбирання,¹⁵ щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,¹⁶ держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.¹⁷ Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.¹⁸ Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.¹⁹ Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.²⁰ Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.²¹ Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.²² Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.²³ Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.²⁴ Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.²⁵ Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.²⁶ Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.²⁷ Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.²⁸ Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.²⁹ Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,³⁰ тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.