Bible verses about "weddings" | Ukrainian

²¹ корячися один одному у Христовім страху.²² Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві,²³ бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!²⁴ І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.²⁵ Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,²⁶ щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,²⁷ щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!²⁸ Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.²⁹ Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,³⁰ бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!³¹ Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.³² Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!³³ Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!

¹³ порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.

¹ Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин,² як побачать ваше поводження чисте в страху.³ А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж,⁴ але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом.⁵ Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам.⁶ Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху.⁷ Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.⁸ Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.⁹ Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.¹⁰ Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.

¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.²³ І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.²⁴ Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.