Matthew 10:1-19:2 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

UkrainianNT⁽ⁱ⁾ ¹ І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч. ² На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його; ³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; ⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його. ⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский; ⁶ а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого, ⁷ а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. ⁸ Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте. ⁹ Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, ¹⁰ анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї. ¹¹ І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. ¹² А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі. ¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас. ¹⁴ А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших. ¹⁵ Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому. ¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. ¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; ¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам. ¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. ²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас. ²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх. ²² І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся. ²³ Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде. ²⁴ Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого. ²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його? ²⁶ Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. ²⁷ Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. ²⁸ І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї. ²⁹ Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого. ³⁰ У вас же і все волоссє на голові перелїчене. ³¹ Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців. ³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. ³³ А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі. ³⁴ Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. ³⁵ Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. ³⁶ І будуть ворогами чоловікові домашні його. ³⁷ Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. ³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене. ³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. ⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене. ⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. ⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.¹¹ ¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх. ² Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх, ³ сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? ⁴ Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили: ⁵ сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. ⁶ І щасливий, хто не поблазнить ся мною. ⁷ Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? ⁸ Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. ⁹ Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. ¹⁰ Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. ¹¹ Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. ¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. ¹³ Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана ¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. ¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає. ¹⁶ Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, ¹⁷ та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. ¹⁸ Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. ¹⁹ Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. ²⁰ Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: ²¹ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. ²² Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам. ²³ І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі. ²⁴ Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. ²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам. ²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. ²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. ²⁸ Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. ²⁹ Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. ³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.¹² ¹ Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. ² Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. ³ Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: ⁴ як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? ⁵ Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ? ⁶ Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. ⁷ А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. ⁸ Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи. ⁹ І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх. ¹⁰ І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. ¹¹ Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? ¹² Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. ¹³ Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга. ¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. ¹⁵ Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, ¹⁶ та й наказав їм, щоб не виявляли Його: ¹⁷ щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи: ¹⁸ Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; ¹⁹ не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ; ²⁰ приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути, ²¹ і на ймя його вповати муть погане. ²² Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. ²³ І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? ²⁴ Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. ²⁵ Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть. ²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його? ²⁷ І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. ²⁸ Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже. ²⁹ Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його ³⁰ Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав. ³¹ Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. ³² І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому. ³³ Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу. ³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють. ³⁵ Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе. ³⁶ Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня. ³⁷ Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся. ³⁸ Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. ³⁹ Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукае, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка. ⁴⁰ Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі. ⁴¹ Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони. ⁴² Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона. ⁴³ Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить. ⁴⁴ Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши/знаходить її порожню, виметену й прибрану. ⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому. ⁴⁶ Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. ⁴⁷ Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. ⁴⁸ Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? ⁴⁹ І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! ⁵⁰ Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.¹³ ¹ Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. ² І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. ³ І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; ⁴ і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. ⁵ Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; ⁶ як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. ⁷ А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. ⁸ Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. ⁹ Хто мав уші слухати, нехай слухав. ¹⁰ І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? ¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. ¹² Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; ¹³ Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. ¹⁴ І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. ¹⁵ Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. ¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. ¹⁷ Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. ¹⁸ Оце ж послухайте приповістї про сїяча. ¹⁹ Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. ²⁰ А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: ²¹ тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. ²² А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. ²³ Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. ²⁴ Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй; ²⁵ як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов. ²⁶ Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль. ²⁷ І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? ²⁸ Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? ²⁹ Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. ³⁰ Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. ³¹ Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй. ³² Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. ³³ Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне. ³⁴ Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: ³⁵ щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. ³⁶ Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. ³⁷ Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий; ³⁸ а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; ³⁹ ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. ⁴⁰ Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: ⁴¹ Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне, ⁴² та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. ⁴³ Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає. ⁴⁴ Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву. ⁴⁵ Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед; ⁴⁶ і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її. ⁴⁷ Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; ⁴⁸ як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. ⁴⁹ Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, ⁵⁰ та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. ⁵¹ І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. ⁵² Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. ⁵³ І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. ⁵⁴ І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? ⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? ⁵⁶ хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ? ⁵⁷ І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. ⁵⁸ І не зробив там многих чудес через недовірство їх.¹⁴ ¹ Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, ² і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него, ³ Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. ⁴ Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її. ⁵ І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка. ⁶ У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові. ⁷ За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. ⁸ Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя. ⁹ І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати. ¹⁰ І, пославши, стяв Йоана в темниці. ¹¹ І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. ¹² І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. ¹³ Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів. ¹⁴ І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. ¹⁵ Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. ¹⁶ Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. ¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі. ¹⁸ Він же рече: Принесіть менї їх сюди. ¹⁹ І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. ²⁰ І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. ²¹ А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей. ²² І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. ²³ А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. ²⁴ Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. ²⁵ У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. ²⁶ І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. ²⁷ Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. ²⁸ Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї. ²⁹ Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. ³⁰ Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. ³¹ Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси? ³² І як увійшли вони в човен, утих вітер. ³³ А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. ³⁴ І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. ³⁵ І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; ³⁶ і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.¹⁵ ¹ Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: ² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. ³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? ⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю. ⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, ⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. ⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи: ⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. ⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих. ¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: ¹¹ Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка. ¹² Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? ¹³ Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. ¹⁴ Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. ¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. ¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? ¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; ¹⁸ а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. ¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. ²⁰ Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. ²¹ Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. ²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. ²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. ²⁴ Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. ²⁵ Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені. ²⁶ Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. ²⁷ А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. ²⁸ Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. ²⁹ І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там. ³⁰ І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, ³¹ так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. ³² Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі. ³³ І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? ³⁴ І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. ³⁵ І звелїв народові посідати на землї. ³⁶ І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. ³⁷ І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. ³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей. ³⁹ І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.¹⁶ ¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. ² Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо. ³ А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете? ⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов. ⁵ Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба. ⁶ Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського. ⁷ Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба. ⁸ Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли? ⁹ Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали? ¹⁰ анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали? ¹¹ Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського? ¹² Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської. ¹³ Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого? ¹⁴ Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків. ¹⁵ Рече до них: Ви ж як кажете? хто я? ¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого. ¹⁷ І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі. ¹⁸ Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її. ¹⁹ І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі. ²⁰ Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос. ²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня. ²² І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі. ²³ Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче. ²⁴ Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. ²⁵ Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її. ²⁶ Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ? ²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його. ²⁸ Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.¹⁷ ¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме, ² й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло. ³ Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. ⁴ Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. ⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. ⁶ Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми. ⁷ І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь. ⁸ Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса. ⁹ І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих. ¹⁰ І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? ¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе. ¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них. ¹³ Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя. ¹⁴ І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: ¹⁵ Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. ¹⁶ І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його. ¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди. ¹⁸ І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. ¹⁹ Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його? ²⁰ Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам. ²¹ Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом. ²² Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; ²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми. ²⁴ Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? ²⁵ Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих? ²⁶ Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні. ²⁷ Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.¹⁸ ¹ Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? ² І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, ³ і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне. ⁴ Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. ⁵ І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. ⁶ Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській. ⁷ Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! ⁸ Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. ⁹ І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло. ¹⁰ Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. ¹¹ Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. ¹² Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної? ¹³ І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. ¹⁴ Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. ¹⁵ Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; ¹⁶ коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. ¹⁷ Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. ¹⁸ Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. ¹⁹ Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. ²⁰ Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. ²¹ Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? ²² Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. ²³ Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. ²⁴ Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. ²⁵ Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати. ²⁶ Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. ²⁷ Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. ²⁸ Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. ²⁹ Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. ³⁰ Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг. ³¹ Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. ³² Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене; ³³ чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував? ³⁴ І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. ³⁵ Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.¹⁹ ¹ І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. ² І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.