Genesis 5:1-11:32

Ukrainian(i) 1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. 2 Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина. 3 І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. 4 І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок. 5 А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він. 6 І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша. 7 І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок. 8 А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ. 9 І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана. 10 І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. 11 А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він. 12 І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла. 13 І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок. 14 А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він. 15 І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда. 16 І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. 17 А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він. 18 І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха. 19 І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок. 20 А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він. 21 І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха. 22 І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок. 23 А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ. 24 І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог. 25 І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив. 26 І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок. 27 А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він. 28 І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив, 29 ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв. 30 І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок. 31 А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він. 32 І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.6 1 І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. 2 І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. 3 І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ. 4 За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. 5 І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. 6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. 7 І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив. 8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах. 9 Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. 10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета. 11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. 12 І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. 13 І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. 14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору. 15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому. 16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні. 17 А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі! 18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. 19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. 20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. 21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу. 22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.7 1 І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. 2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її. 3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі. 4 Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі! 5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь. 6 А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі. 7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу. 8 Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі, 9 по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів. 10 І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю. 11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. 12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей. 13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, 14 вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата. 15 І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя. 16 А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега. 17 І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею. 18 І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води. 19 І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. 20 На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори. 21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина. 22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було. 23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було. 24 І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.8 1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась. 2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився. 3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях. 4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. 5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. 6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. 7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. 8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі. 9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. 10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. 11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. 12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. 13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! 14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля. 15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: 16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. 17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються. 18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. 19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони. 20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. 21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. 22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!9 1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! 2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. 3 Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. 4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. 5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. 6 Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим. 7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній! 8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи: 9 А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас. 10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. 11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. 12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: 13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. 14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. 15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло. 16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі. 17 І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі. 18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. 19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля. 20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. 21 І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. 22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі. 23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. 24 А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. 25 І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям! 26 І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! 27 Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому! 28 А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ. 29 А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.10 1 Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: 2 Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас. 3 А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма. 4 А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани. 5 Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх. 6 А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан. 7 А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. 8 Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. 9 Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем. 10 А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар. 11 З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах, 12 і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике. 13 А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів, 14 і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів. 15 А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета, 16 і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина, 17 і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина, 18 і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина. 19 І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу. 20 Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. 21 А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. 22 Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. 23 А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш. 24 А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера. 25 А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан. 26 А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха, 27 і Гадорама, і Узала, і Диклу, 28 і Увала, і Авімаїла, і Шеву, 29 і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові. 30 А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої. 31 Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. 32 Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.11 1 І була вся земля одна мова та слова одні. 2 І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. 3 І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. 4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. 5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. 6 І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. 7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. 8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. 9 І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі. 10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. 11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. 12 А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. 13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок. 14 Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера. 15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок. 16 Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа. 17 І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок. 18 Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу. 19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок. 20 А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа. 21 І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок. 22 А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора. 23 І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок. 24 А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха. 25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок. 26 Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана. 27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. 28 Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. 29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. 30 А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. 31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. 32 І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.