Bible verses about "womanizer" | UkrainianNT

⁸ На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.

¹ Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,² і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.³ Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуеть ся між вами, як подобає сьвятим,⁴ нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобне; а лучче дякуваннє.⁵ Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.⁶ Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.⁷ Не бувайте ж спільниками їх.⁸ Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла:⁹ (бо овощ духа - у всякій добрості і праведностї і правдї,)¹⁰ доповняючись, що єсть угодне Богові.¹¹ І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.¹² Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.¹³ Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляеть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.¹⁴ Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.¹⁵ Гледїть же, як би вам огляди о ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,¹⁶ викуплюючи час, бо дні лихі. '¹⁷ Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.¹⁸ І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,¹⁹ бесідуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,²⁰ дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,²¹ корючись один одному в страху Божім.²² Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,²³ тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тіла.²⁴ А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.²⁵ Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,²⁶ щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,²⁷ щоб поставити її перед собою славною церквою, що не мав скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.²⁸ Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.²⁹ Нїхто бо ще. ніколи тіла свого не зненавидів, а годує, і грів його, яко ж і Господь церкву;³⁰ тим що ми члени тіла Його, від тіла Його і від костей Його.³¹ Того-то покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть у двох одно тіло.³² Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.³³ Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.

⁹ Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,¹⁰ нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.¹¹ А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

²⁸ Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм.²⁹ Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло.³⁰ І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло.³¹ Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.³² Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.³³ Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої.³⁴ Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий;³⁵ нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;³⁶ нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.³⁷ Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.³⁸ Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.³⁹ Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.⁴⁰ І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.⁴¹ І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.⁴² Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.⁴³ Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.⁴⁴ Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.⁴⁶ Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?⁴⁷ І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?⁴⁸ Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

¹ Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.² Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.³ Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:⁴ щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.⁵ І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.⁶ Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.⁷ Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.⁸ Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.⁹ Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.¹⁰ Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.¹¹ Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.¹² І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.¹³ І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.¹⁴ Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам.¹⁵ Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.¹⁶ Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;¹⁸ щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.²⁰ Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть.²¹ Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.²² Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.²³ Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!²⁴ Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.²⁵ Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?²⁶ Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?,²⁷ Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ?²⁸ І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;²⁹ глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них.³⁰ Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?³¹ Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?³² Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.³³ А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.³⁴ Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

¹ Не судїть, щоб вас не суджено.² Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.³ Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?⁴ Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?⁵ Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.⁶ Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.⁷ Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:⁸ кожен бо, хто просить, одержує і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.⁹ Або, чи в між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?¹⁰ або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?¹¹ Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?¹² Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки.¹³ Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять:¹⁴ вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.¹⁵ Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.¹⁶ Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?¹⁷ Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.¹⁸ Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго.¹⁹ Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.²⁰ Оце ж по овощам їх познаете їх.²¹ Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.²² Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?²³ І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.²⁴ Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені;²⁵ і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї.²⁶ А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску;²⁷ і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.²⁸ І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:²⁹ бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.

¹ Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.² Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,³ І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.⁴ І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.⁵ А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,⁶ й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.⁷ І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.⁸ Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.⁹ Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.¹⁰ Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.¹¹ І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,¹² а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.¹³ І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.¹⁴ І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці.¹⁵ І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм.¹⁶ Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих ;¹⁷ щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.¹⁸ Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.¹⁹ І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.²⁰ Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.²¹ Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.²² Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої.²³ І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.²⁴ Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.²⁵ І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.²⁶ І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.²⁷ Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!²⁸ І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією.²⁹ І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?³⁰ Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.³¹ А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.³² І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї³³ А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.³⁴ І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх.

¹ І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город² Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.³ Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.⁴ І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?⁵ Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?⁶ От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи,

⁶ рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!⁷ І, вставши, пійшов до дому свого!⁸ Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.⁹ І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.¹⁰ І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його.¹¹ І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?¹² Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим.¹³ От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.¹⁴ Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.¹⁵ І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.¹⁶ Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.¹⁷ І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.¹⁸ Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.¹⁹ І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.²⁰ І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:²¹ бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.²³ І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,²⁴ рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.²⁵ От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.²⁶ І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.²⁷ І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.²⁸ І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.²⁹ Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.³⁰ І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.³¹ Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.³² Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.³³ І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.³⁴ Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.³⁵ І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.³⁶ Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.³⁷ Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.³⁸ Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.

¹ І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.² На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його;³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;⁶ а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого,⁷ а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.⁸ Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.⁹ Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,¹⁰ анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.¹¹ І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.¹² А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі.¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.¹⁴ А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.¹⁵ Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх.²² І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.²³ Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.²⁴ Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.²⁵ Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?²⁶ Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.²⁷ Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.²⁸ І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї.²⁹ Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.³⁰ У вас же і все волоссє на голові перелїчене.³¹ Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.³³ А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.³⁴ Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.³⁵ Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.³⁶ І будуть ворогами чоловікові домашні його.³⁷ Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене.³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.⁴⁰ Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх.² Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх,³ сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?⁴ Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили:⁵ сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.⁶ І щасливий, хто не поблазнить ся мною.⁷ Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?⁸ Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.⁹ Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.¹⁰ Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.¹¹ Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.¹³ Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає.¹⁶ Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,¹⁷ та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.¹⁸ Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.¹⁹ Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.²⁰ Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:²¹ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.²² Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам.²³ І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі.²⁴ Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам.²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. ²⁸ Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.²⁹ Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

¹ Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.² Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.³ Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:⁴ як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?⁵ Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ?⁶ Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.⁷ А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.⁸ Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.⁹ І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх.¹⁰ І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.¹¹ Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?¹² Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.¹³ Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга.¹⁴ Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.¹⁵ Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,¹⁶ та й наказав їм, щоб не виявляли Його:¹⁷ щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи:¹⁸ Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;¹⁹ не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ;²⁰ приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути,²¹ і на ймя його вповати муть погане.²² Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.²³ І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?²⁴ Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.²⁵ Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?²⁷ І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.²⁸ Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.²⁹ Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його³⁰ Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав.³¹ Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.³² І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.³³ Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.³⁴ Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.³⁵ Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.³⁶ Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня.³⁷ Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.³⁸ Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.³⁹ Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукае, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.⁴⁰ Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі.⁴¹ Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони.⁴² Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона.⁴³ Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.⁴⁴ Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши/знаходить її порожню, виметену й прибрану.⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.⁴⁶ Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.⁴⁷ Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.⁴⁸ Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?⁴⁹ І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!⁵⁰ Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

¹ Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.² І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.³ І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;⁴ і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.⁵ Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;⁶ як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.⁷ А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.⁸ Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.⁹ Хто мав уші слухати, нехай слухав.¹⁰ І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?¹¹ Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.¹² Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;¹³ Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.¹⁴ І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.¹⁵ Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.¹⁶ Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.¹⁷ Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.¹⁸ Оце ж послухайте приповістї про сїяча.¹⁹ Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.²⁰ А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:²¹ тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.²² А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.²³ Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.²⁴ Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй;²⁵ як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.²⁶ Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.²⁷ І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?²⁸ Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?²⁹ Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.³⁰ Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.³¹ Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.³² Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.³³ Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.³⁴ Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:³⁵ щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.³⁶ Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.³⁷ Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий;³⁸ а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;³⁹ ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.⁴⁰ Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього:⁴¹ Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне,⁴² та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.⁴³ Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.⁴⁴ Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.⁴⁵ Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;⁴⁶ і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.⁴⁷ Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;⁴⁸ як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.⁴⁹ Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,⁵⁰ та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.⁵¹ І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.⁵² Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.⁵³ І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.⁵⁴ І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?⁵⁵ Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?⁵⁶ хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?⁵⁷ І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.⁵⁸ І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

¹ Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,² і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,³ Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.⁴ Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.⁵ І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.⁶ У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.⁷ За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.⁸ Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.⁹ І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.¹⁰ І, пославши, стяв Йоана в темниці.¹¹ І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.¹² І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.¹³ Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.¹⁴ І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.¹⁵ Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.¹⁶ Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.¹⁸ Він же рече: Принесіть менї їх сюди.¹⁹ І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.²⁰ І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.²¹ А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.²² І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.²³ А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.²⁴ Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.²⁵ У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.²⁶ І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.²⁷ Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.²⁸ Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.²⁹ Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.³⁰ Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.³¹ Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?³² І як увійшли вони в човен, утих вітер.³³ А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.³⁴ І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.³⁵ І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;³⁶ і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

¹ Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:² Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.³ Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?⁴ Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.⁵ Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,⁶ той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.⁷ Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:⁸ Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.⁹ Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.¹⁰ І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:¹¹ Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.¹² Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?¹³ Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.¹⁴ Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.¹⁵ Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.¹⁶ Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?¹⁷ Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;¹⁸ а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.¹⁹ Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.²⁰ Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.²¹ Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.²² Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.²³ Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.²⁴ Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.²⁵ Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.²⁶ Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.²⁷ А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.²⁸ Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.²⁹ І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.³⁰ І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,³¹ так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.³² Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.³³ І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?³⁴ І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.³⁵ І звелїв народові посідати на землї.³⁶ І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.³⁷ І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.³⁹ І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.

¹ Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.² Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.³ А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?⁴ Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.⁵ Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.⁶ Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.⁷ Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.⁸ Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?⁹ Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?¹⁰ анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?¹¹ Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?¹² Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.¹³ Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?¹⁴ Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.¹⁵ Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?¹⁶ Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.¹⁷ І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.¹⁸ Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її.¹⁹ І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.²⁰ Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос.²¹ З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.²² І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.²³ Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.²⁴ Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.²⁵ Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.²⁶ Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ?²⁷ Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.²⁸ Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме,² й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.³ Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.⁴ Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.⁶ Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми.⁷ І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.⁸ Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.⁹ І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.¹⁰ І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.¹³ Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя.¹⁴ І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:¹⁵ Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.¹⁶ І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди.¹⁸ І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.¹⁹ Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його?²⁰ Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.²¹ Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.²² Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми.²⁴ Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?²⁵ Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?²⁶ Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.²⁷ Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.

¹ Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?² І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,³ і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.⁴ Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.⁵ І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.⁶ Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.⁷ Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!⁸ Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.⁹ І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло.¹⁰ Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.¹¹ Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.¹² Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної?¹³ І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.¹⁴ Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.¹⁵ Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;¹⁶ коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.¹⁷ Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.¹⁸ Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.¹⁹ Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.²⁰ Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.²¹ Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?²² Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.²³ Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.²⁴ Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.²⁵ Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати.²⁶ Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.²⁷ Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.²⁸ Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.²⁹ Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.³⁰ Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг.³¹ Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.³² Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене;³³ чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував?³⁴ І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.³⁵ Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

¹ І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.² І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.