Bible verses about "homecoming" | UkrainianNT

¹ Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,² дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.³ Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.⁴ Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,⁵ і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;⁶ кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."⁷ Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?⁸ Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.⁹ Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?¹⁰ Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.¹¹ Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.¹² Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте",¹³ і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.¹⁴ Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,¹⁵ наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;¹⁶ щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.¹⁷ Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.¹⁸ Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,¹⁹ і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:²⁰ (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."²¹ І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")²² А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,²³ до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених,²⁴ і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.²⁵ Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,²⁶ котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."²⁷ Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.²⁸ Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом ²⁹ Бо наш Бог - огонь пожирающий.

¹ Братня любов нехай пробував.² Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.³ Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.⁴ Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог⁵ Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе."⁶ Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?"⁷ Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.⁸ Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.⁹ У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.¹⁰ Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.¹¹ Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.¹² Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.¹³ Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.¹⁴ Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.¹⁵ Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть

¹⁵ уст", що визнають імя Його.¹⁶ Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.¹⁷ Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.¹⁸ Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.¹⁹ Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам.²⁰ Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,²¹ нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.²² Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.²³ Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас.²⁴ Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.²⁵ Благодать з усіма вами. Амінь.

¹ Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.² Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,³ знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;⁴ терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.⁵ Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.⁶ Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.⁷ Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.⁸ Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.⁹ Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,¹⁰ а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.¹¹ Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.¹² Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.¹³ Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.¹⁴ Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.¹⁵ Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.¹⁶ Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.¹⁷ Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.¹⁸ Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.¹⁹ Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.²⁰ Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.²¹ Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.²² Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.²³ Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.²⁴ Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.²⁵ Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.²⁶ Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.²⁷ Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

¹ Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.² А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта.³ А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.⁴ Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди,⁵ хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.⁶ Хто говорить, що в Ньому пробував, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.⁷ Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.⁸ Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.⁹ Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досі.¹⁰ Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;¹¹ хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява осліпила очі його.¹² Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.¹³ Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.¹⁴ Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробував, і що подужали лукавого.¹⁵ Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;¹⁶ все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта.¹⁷ І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.¹⁸ Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.¹⁹ Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всі наші.²⁰ І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.²¹ Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.²² Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.²³ Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.²⁴ Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці.²⁵ А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне.²⁶ Се писав я вам про тих, що підманюють вас.²⁷ Та помазаннє, котре ви прйняли від Нього, в вас пробував, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазавше навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.²⁸ Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході.²⁹ Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.

²⁷ Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

⁹ Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих ніхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.¹⁰ І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві.¹¹ І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,¹² говорячи; Амінь, благословенне, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.

¹¹ Рече ж: Один чоловік мав два сини,¹² і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.¹³ І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.¹⁴ Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.¹⁵ І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.¹⁶ І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.¹⁷ Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.¹⁸ Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,¹⁹ і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.²⁰ І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.²¹ Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.²² Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;²³ і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:²⁴ бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.²⁵ Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.²⁶ І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.²⁷ Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.²⁸ Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.²⁹ Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;³⁰ як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.³¹ Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;³² веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

¹⁴ Над усім же сим любов, котра єсть союз звершення,¹⁵ і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні.

² В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

¹ Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.² Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,³ коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись.⁴ Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.⁵ На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.⁶ Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:⁷ (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)⁸ Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.⁹ Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.¹⁰ Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.¹¹ Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.¹² Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.¹³ Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось),

¹³ вам.¹⁴ Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;¹⁵ і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.¹⁶ Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.¹⁷ Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.¹⁸ Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.¹⁹ яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.²⁰ Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.²¹ Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

¹⁹ Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.