Bible verses about "faith" | Ukrainian

⁵ Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!⁶ Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

⁵ щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

⁷ бо ходимо вірою, а не видінням,

⁸ Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,

¹ А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.² Бо нею засвідчені старші були.³ Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.⁴ Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.⁵ Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.⁶ Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.⁷ Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.⁸ Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.⁹ Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,¹⁰ бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.¹¹ Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.¹² Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.¹⁴ Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.¹⁵ І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.¹⁶ Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.¹⁷ Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,¹⁸ що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.¹⁹ Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.²⁰ Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.²¹ Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.²² Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.²³ Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.²⁵ Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.²⁶ Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.²⁷ Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.²⁸ Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.²⁹ Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.³⁰ Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.³¹ Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.³² І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,³³ що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,³⁴ силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;³⁵ жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;³⁶ а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.³⁷ Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.³⁸ Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.³⁹ І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,⁴⁰ бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

¹ Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,² дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.³ Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.⁴ Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,⁵ і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.⁶ Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!⁷ Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?⁸ А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.⁹ А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?¹⁰ Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.¹¹ Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!¹² Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,¹³ і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.¹⁴ Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.¹⁵ Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.¹⁶ Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.¹⁷ Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.¹⁸ Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,¹⁹ і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.²⁰ Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.²¹ І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...²² Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,²³ і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,²⁴ і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.²⁵ Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,²⁶ що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.²⁷ А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.²⁸ Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.²⁹ Бо наш Бог то палючий огонь!

¹ Братолюбство нехай пробуває між вами!² Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.³ Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.⁴ Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.⁵ Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!⁶ Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?⁷ Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.⁸ Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!⁹ Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.¹⁰ Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,¹¹ бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором,¹² тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.¹³ Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,¹⁴ бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!¹⁵ Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.¹⁶ Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.¹⁷ Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.¹⁸ Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.¹⁹ А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено.²⁰ Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,²¹ нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.²² Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.²³ Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.²⁴ Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.²⁵ Благодать зо всіма вами! Амінь.

³⁷ Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

⁸ Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,⁹ не від діл, щоб ніхто не хвалився.

¹⁹ Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.

²² А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!²³ Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!²⁴ Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.

¹ А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.

⁶ Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

²² І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.