Matthew 27

UkrainianNT^{(i) 1} Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські ² і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. ³ Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, ⁴ кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш. ⁵ І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. ⁶ Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. ⁷ Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. ⁸ Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. ⁹ Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, ¹⁰ і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. ¹¹ Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. ¹² А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого. ¹³ Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? ¹⁴ І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. ¹⁵ На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. ¹⁶ Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. ¹⁷ Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? ¹⁸ Знав бо, що через зависть видали Його. ¹⁹ Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него. ²⁰ Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. ²¹ Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. ²² Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий. ²³ Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий. ²⁴ Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. ²⁵ І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. ²⁶ Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. ²⁷ Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. ²⁸ І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; ²⁹ і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! ³⁰ І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. ³¹ І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє. ³² Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, ³³ І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, ³⁴ дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. ³⁵ Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. ³⁶ І, посідавши, стерегли Його там; ³⁷ і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. ³⁸ Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. ³⁹ Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, ⁴⁰ і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. ⁴¹ Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: ⁴² Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; ⁴³ Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий. ⁴⁴ Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. ⁴⁵ Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. ⁴⁶ Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? ⁴⁷ Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. ⁴⁸ І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. ⁴⁹ Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. ⁵⁰ Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. ⁵¹ І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; ⁵² і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, ⁵³ і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. ⁵⁴ Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. ⁵⁵ Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. ⁵⁶ Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. ⁵⁷ Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. ⁵⁸ Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло. ⁵⁹ І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, ⁶⁰ положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов. ⁶¹ Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. ⁶² Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, ⁶³ кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. ⁶⁴ Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. ⁶⁵ Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. ⁶⁶ Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.