Romans 7:1-9:33 Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?

Ukrainian⁽ⁱ⁾ ¹ Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? ² Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. ³ Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. ⁴ Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. ⁵ Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. ⁶ А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви. ⁷ Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. ⁸ Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. ⁹ А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, ¹⁰ а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, ¹¹ бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. ¹² Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. ¹³ Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь. ¹⁴ Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. ¹⁵ Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. ¹⁶ А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, ¹⁷ а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. ¹⁸ Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. ¹⁹ Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. ²⁰ Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. ²¹ Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. ²² Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, ²³ та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. ²⁴ Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? ²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...⁸ ¹ Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, ² бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти. ³ Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, ⁴ щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. ⁵ Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. ⁶ Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, ⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. ⁸ І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. ⁹ А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. ¹⁰ А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. ¹¹ А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. ¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; ¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. ¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; ¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! ¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. ¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. ¹⁸ Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. ¹⁹ Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, ²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, ²¹ що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. ²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. ²³ Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. ²⁴ Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? ²⁵ А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. ²⁶ Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. ²⁷ А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. ²⁸ І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. ²⁹ Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. ³⁰ А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. ³¹ Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? ³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? ³³ Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. ³⁴ Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. ³⁵ Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? ³⁶ Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. ³⁷ Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. ³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ³⁹ ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!⁹ ¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, ² що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! ³ Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; ⁴ вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, ⁵ що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. ⁶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, ⁷ і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. ⁸ Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. ⁹ А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. ¹⁰ І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, ¹¹ бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні ¹² не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, ¹³ як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. ¹⁴ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! ¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. ¹⁶ Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. ¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. ¹⁸ Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. ¹⁹ А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? ²⁰ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? ²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? ²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, ²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, ²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. ²⁵ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, ²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! ²⁷ А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, ²⁸ бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! ²⁹ І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! ³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, ³¹ а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. ³² Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, ³³ як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!